Головна Головна -> Твори -> Людина і ідея у романі М. Горького «Мати»

Людина і ідея у романі М. Горького «Мати»



Роман «Мати» – добуток, створений на рубежі двох століть, у нелегкий і бурхливий час, що стрімко несе все старе і дає життя новим ідеям, новим суспільним плинам, які опановували розумами і серцями. Процес корінного ламання суспільного світогляду, що розгорнувся у російському суспільстві в даний період, відома боротьба між новими матеріалістичними та ідеалістичними філософськими плинами, що виникли на рубежі XIX-XX століть, – все це не могло не знайти відбиття у літературних творах тієї епохи. Творчість М. Горького не є тут виключенням.

Вона з’явилося відгуком на події часу, коли змінювалося саме поняття героїчного, коли протест проти існуючого ладу став справою кожної розсудливої людини. Зовсім інше питання – у яких формах цей протест виражався. Не можна забувати, що різночинський період визвольного руху у Росії змінився в цей час пролетарським, що розвивався переважно під впливом теорії марксизму. Роман «Мати» виявляє зовсім чітку позицію автора стосовно суспільних перетворень. Добуток перейнятий пафосом боротьби за перебудову життя, що тривалий час давав привід для досить однобічної оцінки його в рамках радянської ідеології. За «героїчною боротьбою нового покоління революціонерів» не помічали (або не хотіли помічати) живих людей з їхніми внутрішніми протиріччями, стражданнями, моральними шуканнями. Але ж саме внутрішній духовний світ людини цікавив великих російських письменників, добутки яких стали класикою світової літератури. Однобічний підхід до даного добутку, нав’язаний комуністичною ідеологією, безсумнівно, не може задовольнити людину, що вважає себе щирим знавцем і цінителем літератури. Імовірно, більш доцільно буде розглядати цей добуток,  досліджуючи духовний світ героїв.

Так, кращі почуття, що виникають у серцях, кличуть людей на службу високій і світлій ідеї. Але коли ця ідея заслоняє собою все інше, поневолюючи людину, вона глушить у душі ті самі почуття, які спонукали до служіння їй. Цей парадокс трагічний І виразніше всього проявляється він в образі Павла Власова, що розглядався донедавна як беззастережно позитивний. Але саме в ньому проявляється сильніше всього «одержимість ідеєю», саме в ньому це явище здобуває найбільш руйнівні форми. Прагнення до високої мети, переростаючи у фанатизм, придушує в душі героя такі вічні людські почуття, як любов сина, любов до будинку, до жінки. Жорстоко, не по-синівські, говорить він матері, що приречений вмерти за свою ідею, не хоче слухати її перед демонстрацією. Образ Павла – це образ людини, що робить, хоча й не по злому наміру, нещасними всіх, кому він дорогий. Особливо це видно з історії його кохання. У житті перед ним постійно виникає необхідність вибору між ідеєю і живою душею. І він вибирає ідею… Тому образ Павла Власова трагічний. У його душі відбувся розлад між найглибшими, кореневими, життєвими основами та ідеєю, метою, поставленою ним  самим. Героєм, що несе в собі духовний початок, у кому сильні кращі людські почуття, є, безсумнівно, Нилівна. Могутня сила її материнської любові утримує Павла від повного занурення у фанатичне божевілля. Саме в образі матері найбільше органічно з’єдналися віра у високу мету з найбагатшим духовним світом.

Необхідно відзначити глибокий і міцний зв’язок Нилівни з народом, що завжди у російській літературі розцінювався як багатство душі людини, близькість до джерел, коренів національної культури.

Ідея окриляє Нилівну, дає їй піднятися, знайти віру у себе, але не переростає у її свідомості в мету, що вимагає фанатичного служіння. Цього не відбувається, імовірно, тому, що зв’язок Нилівни з народними коріннями дуже міцний. Очевидно, саме цей зв’язок визначає внутрішню стійкість людини. Помітимо, що Андрій Находка, соратник Павла, набагато глибше його у духовному плані. Цей образ також близький до народу, про це говорить його відношення до Нилівни: ніжність, турбота, пещення. У Павла цього немає. Автор показує, як небезпечно для людини віддалятися від народних корінь, коли втрачаються усі щирі духовні цінності. Назва роману обрана письменником не випадково. Адже саме мати (вічний образ) є щирим і вічним символом людяності, любові, щирості.


Загрузка...



Схожі твори: