Головна Головна -> Твори -> Життєве кредо Олега Ольжича у вірші «Господь багатий нас благословив»

Життєве кредо Олега Ольжича у вірші «Господь багатий нас благословив»



За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів. Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п’ять написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. Але згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. Родина мусила емігрувати. І тільки за межами Батьківщини хлопець усвідомив, наскільки вона дорога і рідна, не міг не думати про неї, розтерзану різними політичними силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розуміє потребу створення незалежної держави України. Але для цього треба стати на шлях боротьби, часом жорстокої і безкомпромісної.

Тому юнак вирішує стати членом Організації Українських Націоналістів і пов’язує життя з боротьбою за національне визволення свого народу. Також Олег Кандиба займається художньою творчістю, дібравши собі літературний псевдонім Ольжич, тобто син Олега, київського князя, який згадується в літописах як «Ольг». Цей псевдонім говорить про те, що Олег завжди відчував себе киянином, українцем.

Творчість Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезіях відчувається інтелектуально-філософське осмислення буття, захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім’я національного визволення України. Ліричний герой його творів – це людина-бо-рець, лицар, мужній, сильний, розумний, чесний, завжди готовий до бою. У поезії «Захочеш – і будеш» є рядки:

* В людині, затям,
* Лежить невідгадана сила.
* Зрослась небезпека з відважним життям,
* Як з тілом смертельника крила.

Метафора «зрослась небезпека з відважним життям», на мою думч§ ку, підкреслено те, що існування людини-борця завжди балансує на грані між життям і смертю. І вижити допомагає ота «невідгадана сила» – сила духу. Поет дає пораду своїм однодумцям:

* Навчишся надать блискавичність думкам і рішенням важкість каміння.
* Піти чи послати і стать сам-на-сам
* З своїм невблаганним сумлінням.

Ольжич вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення:

* Господь багатий нас благословив
* Дарами, що нікому не відняти:
* Любов і творчість, туга і порив,
* Відвага і вогонь самопосвяти

У 1944 році Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші «Присвята» він писав:

* Пошли мені, молюся, дар один:
* В ім’я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки,
* ї в грізні дні залізної розплати
* В шинелі сірій вмерти від гранати.

На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в’язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з’явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.


Загрузка...



Схожі твори: