Головна Головна -> Твори -> Головні образи трагедії В. Шекспіра «Гамлет»

Головні образи трагедії В. Шекспіра «Гамлет»



«Гамлет» — один з найвагоміших творів світової літератури за всі часи її існування. Система образів, майстерно вибудувана автором, дозволяє якнайкраще розкрити філософські проблеми, закладені в основу твору. Важливо зрозуміти, що кожен з образів, змальованих у творі, далеко не однозначний. І справді — обговорюючи в класі трагедію «Гамлет», у нас виникали гарячі дискусії з приводу майже кожного персонажа. Навіть у цьому вже криється успіх твору: персонажі неоднозначні, а отже — живі, оскільки однозначно позитивні герої чи наскрізь негативні негідники — типи, що зустрічаються тільки в літературі, в житті нічого визначеного, окресленого, статичного не існує, тож саме подвійність образів, їхні внутрішні суперечності і роблять їх життєвими.

Я багато розмірковував над цим твором. Найскладнішим для, розуміння , звісно, є образ Гамлета: хіба легко нам повністю зрозуміти героя, якщо він ставить собі (а відтак — і читачеві) питання, на які ми самі не маємо відповіді? Але і другорядні персонажі непрості.
Образ Офелії викликає у різних читачів різні емоції: від обурення через покірливість дівчини до щирого співчуття. Але ж і доля неприхильна до Офелії: її батько Полоній на боці Клавдія, який винен у смерті батька Гамлета і є його запеклим ворогом. Після смерті Гіпноігія, якого вбив Гамлет, у душі дівчини стається трагічний злам і вона боліє. У таку круговерть потрапляють майже всі герої: Лаерт, Клавдій (який, бачивши свою очевидну «негативність», все ж мучиться докорами сумління…)

Але (головне в трагедії Шекспіра — не зовнішня інтрига, а внутрішні конфлікти героїв, що серед образів трагедії немає добрих та поганих, не тільки додає правдивість створеним образам і робить твір цікавішим, це відображує сутність людської душі: зло та добро присутнє в кожному, і боротьба добра і зла в нашому кіпті — не змагання супергероя проти негідника (це надто примітивне сприйняття світу), боротьба добра і зла відбувається всередині особистості. Кожен з героїв мучиться однією й тією самою проблемою. Я б назвав це проблемою вибору: як зробити правильний вибір? Який шлях обрати?

Ці питання постають перед кожним персонажем шекспірівських творів. Відмінність між героями саме полягає в тому, «добрий» чи «поганий» шлях вони обирають. Я пишу ці прикметники в лапках, бо коли йдеться про внутрішні конфлікти такого масштабу. Неможливо дати однозначну оцінку діям людини, та й часто ми не знаємо, чи правильно вчинили, навіть коли вибір вже зроблено. Втіленням внутрішнього Конфлікту і проблеми вибору є монолог Гамлета «Бути чи не бути…», який став фімософським узагальненням одного з найголовніших питань, які коли-небудь знайшла собі людина (навіть якщо хтось не читав повністю трагедії Шекспіра, про цей монолог він точно чув).

У своїх драмах Вільям Шекспір звертається до найголовніших філософських тем людства. Не лише «Гамлет», а й майже всі твори геніального драматурга і надбанням світової літератури і не втрачають своєї актуальності, як не втрачати, її одвічні літературні теми та одвічні питання. Філософія у трагедіях Шекспіра не висловлена прямо: вона втілюється через сам текст. Образи, створені мінором, і є втіленням тієї чи іншої проблеми, тієї чи іншої життєвої позиції.

Кожен з героїв твору Вільяма Шекспіра сприймається читачем неоднозначно. Навіть образ Гамлета можна сприймати як слабку людину (хіба у нашому сучасному світі, частково вихованому на коміксах та фільмах сумнівної якості, яка не виглядає супергероєм у боротьбі зі злом, не видається слабкою?), а можна — як людину надзвичайного розуму та життєвої мудрості. Неможливо дати однозначну оцінку образам Шекспіра, але я сподіваюсь, що осмислення їх і формується з часом у свідомості кожного, хто читав цей величний твір, і допоможе дати власну відповідь на вічне шекспірівське «бути чи не бути?»…





Схожі твори: