Головна Головна -> Твори -> Влада грошей в сучасному світі (твір-роздум)

Влада грошей в сучасному світі (твір-роздум)



Кожен із нас хотів би здобути певну матеріальну незалежність та соціальний і сатус. І в цьому, зрештою, немає нічого поганого: що поганого в бажанні людини забезпечити безбідне існування собі та своїй родині? Але питання не лише її бажанні мати гроші, а в тому, яке місце це бажання посідає серед інших людських потреб та прагнень. Чи не виникає дисбалансу між матеріальними та духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що матеріальна забезпеченість — головна і єдина запорука щастя? Багатьом із нас варто було б час від часу ставити собі ці питання, аби не розгубити закладене в нас, не зрадити вічні цінності, кружляючи у вирі сучасного життя.
Читаючи твори української літератури, я вкотре переконуюсь у тому, що їхня актуальність не підвладна часові.

Так, проблема діалектики матеріального та духовного, проблема деградації людини, проблема влади грошей над людиною порушувалась багатьма письменниками в історії української та світової літератури. Це одна з вічних тем, що не може лишитися поза увагою митців. І на жаль, вопа не виходить з поля зору письменників здебільшого тому, що ця проблема не зникає з людського життя. Кожен історичний час вирішує проблему грошей по-різному. Аскети давніх часів, лихварі, чесні робітники, нужденні селяни, башті правителі та пани, — це не просто персонажі історії та книжок, а цілі прошарки населення, типи людей, які зробили свій вибір.

І цей вибір диктувався не лише їхніми внутрішніми роздумами, а й вихованням, принадлежністю до певною соціального прошарку. Тепер відмінність між прошарками населення стерлась: вже нема такого поняття як дворянин, селянин, робітник, в анкетах вже їх треба вказувати «народився в родині селян», бо це не має значення. Кожній людині відкрита дорога залежно від її працелюбності й талантів. Виходить, на людину впливають тільки виховання та її внутрішні переконання? На жаль, не суспільство формує кожного з нас, як на мене, набагато більшою мірою, ніж ми можемо собі уявити. Телевізійні програми, поведінка публічних осіб, фільми та сучасне мистецтво дуже впливає на свідомість дітей і навіть дорослих, формуючи певні ідеали, створюючи сучасну ієрархію цінностей.

Хто є ідеалом для сучасної людини? Напевно, «зірки». Підлітки цікавляться їхнім життям (часом навіть надмірно), намагаються бути схожими на своїх улюбленців. А сприйняття часто обманює людей: транслюючи передачі про життя зірок, хіба нам розповідають про їхні роздуми, про їхню вдачу? Ці люди, втомлені постійною увагою до себе, намагаються залишити щось недоторкане, інтимне в своєму житті. Тож порухи їхньої душі — чи не єдине, що можна приховати від фотокамер. Але виходить, що нібито їх не існує. Звичайним глядачам здається, що «справжнє життя» — це суцільні вечірки та розваги і, безумовно, багатство. Тож наші ЗМІ, так чи інакше, самі формують ідеали. І людина вірить, що, здобувши кількамільйонний рахунок у банку, вона стане щасливою (забуваючи, що щастя публічних осіб — часто тільки видимість).

І досі лишилось багато людей, які вірять у те, що все можна купити за гроші. Попри намагання подолати корупцію в нашій країні, вона все ще існує. І часто це пов’язано не тільки з нечесністю людей, а й з вічним «так роблять усі».

Мені здається, проблема влади грошей не зникає тому, що ніхто не замислюється над тим, що гроші не зроблять людину щасливою. «Напевно, я нещасливий тому, що грошей недостатньо…» — думає людина, вихована сучасністю і кидається вперед, до недосяжного «щастя багатія». Чому небагатьом спадає на думку, що банальний вислів «не у грошах шастя» насправді не порожні слова…

Мабуть, ніколи не зникнуть люди, увесь сенс життя яких зосереджений у грошах, але дуже важливо зробити так, щоб цих людей поменшало. Так само, як змінюється мода на одяг, можна змінити і моду на багатство, на хабарі, на нечесність… І встановити моду на духовність, щирість у стосунках, гармонію у суспільстві. Мені здається, що громадська думка «більшості» формується і змінюється набагато легше, ніж нам може видатися. Тож почнімо з самих себе, зі своїх дітей та близьких. Мабуть, тоді твори, у яких змальовуються персонажі на зразок Герасима Калитки, залишившись у скарбниці світової літератури, втратять свою нагальну актуальність, а суспільство стане здоровішим духовно, чистішим та щасливішим.





Схожі твори: