Головна Головна -> Твори -> Вишиванка (твір-розповідь; українознавча змістова лінія)

Вишиванка (твір-розповідь; українознавча змістова лінія)



Бабусина хата для мене — немов музей-казка. По-перше, це світ наших предків, тут виросла моя мама, це бережок її дитинства. По-друге, бабусина хата — це втілення всіх українських традицій. Тому тут завжди чисто вибілено, намальовано кольоровою глиною, утикано квітами, пахучим зіллям, оздоблено вишиванками. А вишиванка — це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепло материнських рук. Вона є одним із різновидів — поширеного виду декоративного та ужиткового мистецтва.
З давніх-давен і рушники, і вишивані чоловічі та жіночі сорочки називали оберегами.

Вони пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до всіх, хто не черствіє душею. Так, наприклад, вишитий рушник брали в дорогу, щоб вона була щасливою, брали також на полювання, сподіваючись на успіх. Його вішали в хатах, вірячи, що біда омине. Вишивали на них квіти, птахів та тварин, зображення яких мало своє, індивідуальне значення. Вишиваючи, кожна господиня вкладала у своє творіння якийсь зміст.

Сушник в українських родинах щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Та найбільше обрядових дійств, пов’язаних із вишиванкою, збереглося . Вишиваний рушник подавали і брали, коли йшли у свати, ним пов’язували молодят на заручинах. По всій Україні поширений звичай покривати рушником хліб на столі. Ним покривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Дарунковими вишиванками перев’язували кумів і гостей, запрошених на хрестини.

Тож з упевненістю можемо стверджувати, що вишиванка є власне українським національним мистецтвом, яке цінується у всьому світі.


Загрузка...



Схожі твори: