Головна Головна -> Твори -> Вивчення поезії Пушкіна

Вивчення поезії Пушкіна



Хлопчик з кучерявим волоссям, смуглявим обличчям і великими жвавими очима — таким був у дитинстві і юності найгеніальніший з російських поетів — Олександр Сергійович Пушкін. (Бажано показати учням портретгравюру, виконаний Є.І.Гейтманом у 1822 р., або репродукцію картини С.Г. Чирикова “Пушкін в юності”). Сашко дуже полюбляв бешкетувати. Від його витівок частенько весь будинок ходив ходуном: то він зображав домового з рогами, то скакав мавпою заморською, то півнем співав… Але раптом зупинявся, замислювався і просив:

— Мамо, розкажи казку. Краще тебе ніхто не вміє казок розповідати.
Він звав мамою свою няню, Орину Родіонівну. Адже вона дійсно багато в чому заміняла йому рідну матір. Та й вона в ньому душі не чула, ладна була за нього життя віддати.
— Мамо, розкажи казку, розкажи.
— Ой, який ти невгамовний, Олександре Сергійовичу! — бурчала няня. Але було помітно, що їй дуже приємно чути це прохання від улюбленого вихованця. І, звісно, вона йому не відмовляла.
Няня починала розповідати казки. А вона знала їх дуже багато. Тихо поскрипує коліща прядки. Орина Родіонівна пряде шерсть і в такт своїм плавним рухам співуче і загадково починає…

А Олександр, напівлежачи на подушці, старанно все записує: і про царя Салтана, і про мертву царівну і сімох богатирів, і про Балду, який перехитрив попа…
Яку казку не почне Орина Родіонівна, зачин у неї один: “Як на моріокеані стоїть зелен острів, а на тому острові — дуб зелений, від того дуба висить золотий ланцюг, а по ньому ходить чорний кіт. На правий бік іде — веселі пісні співає, на лівий — старі казки повідає”.

Слухав, слухав той зачин Олександр Сергійович і одного разу звернувся до няні:
— Мамо, а помоєму ось як виходить:
У лукоморья дуб зеленый,
Златая цепь на дубе том,
И днем и ночью кот ученый
Все ходит по цепи кругом;
Идет направо — песнь заводит,
Налево — сказку говорит…
— Гарно, — схвалювала няня. — Чого вже краще?
Ти, мабуть, і про Кощія, і про Балду на свій лад складеш? Про бабу Ягу? Про лісовика? Про Кощія безсмертного? Хто така русалка?

У хатинці на курячих ніжках живе баба Яга. Ця хатинка чарівна і за наказом баби Яги може повертатися то передом, то задом до лісу. Баба Яга — це стара лісова чаклунка, відьма. Вона згорблена і страшна. Одна нога у неї — кістяна. Яга літає у ступі, розмахуючи мітлою.

Лісовик — дух лісу. Він і з’являється і щезає зненацька, лякає всіх різними звуками, має здатність обертатись у людину і у тварину. Живе у дуплі старого дуба.
Кощій безсмертний — злий чаклун, що в казках завжди протистоїть позитивним героям. А безсмертним його називають тому, що його смерть схована дуже далеко: вона на кінчику голки, яка знаходиться у яйці, яйце — у качці, качка — у зайці, заєць — у скрині, скриня — в дуплі дуба, а дуб росте на острові Буяні посеред океану.

Русалка — гарна дівчина з риб’ячим хвостом, яка живе на дні водойми. За народними повір’ями, русалками ставали дівчата, що втопилися через нещасне кохання.
Слово вчителя. Пушкінський вірш, який ми вивчатимемо сьогодні, власне, не є окремим твором. Це пролог, тобто своєрідний вступ до знаменитої поеми Пушкіна “Руслан і Людмила”. Коли ви станете дорослішими, ви обов’язково прочитаєте весь цей твір. Ця поема була зверненням поета до історії свого народу. В “Руслані і Людмилі” Пушкін широко використав старовинні народні перекази. В основі сюжету твору — історія кохання головних героїв, які на шляху до щастя зустрічаються з багатьма перешкодами. Пригоди героїв, їх зустрічі зі злими і добрими чарівниками створюють у поемі казковий колорит.

Саме тому дуже органічною частиною поеми став пролог, який вводить читачів в атмосферу народної казки.
Виразне читання прологу. Можливе використання фонохрестоматії з записами майстрів художнього читання (переклад і оригінал).

Пролог до поеми дійсно виглядає як завершений художній твір. У ньому можна виділити три частини: вступ (перші шість рядків), основну частину і фінал (останні шість рядків).
У вступі змальована загадкова країна — Лукомор’я. своєрідним обрамленням початку і кінця прологу стає згадування Лукомор’я, зеленого дуба і вченого кота, який нібито і розказав поетові цю чудову казку, а поет повідав її всьому світові.

Дійсно, твори О.С Пушкіна знають у всьому світі. Всім з дитинства відомі його казки: “Казка про царя Салтана”, “Казка про мертву царівну і про сімох богатирів”, “Казка про рибалку і рибку”, “Казка про попа і наймита його Балду”. За цими казками зняті чудові мультиплікаційні фільми. Творчість Пушкіна надихала багатьох композиторів: М. РимськогоКорсакова, М. Мусоргського, П. Чайковського. За мотивами поеми “Руслан і Людмила” однойменну оперу створив М. Глінка.

Край лукомор ‘я дуб зелений,
І золотий ланцюг на нім;
Щодня, щоночі кіт учений
На ланцюгу кружляє тім;
Іде праворуч — спів заводить,
Ліворуч — казку повіда.
Дива там: лісовик там бродить,
В гіллі русалка спить бліда;
На невідомих там доріжках
Сліди нечуваних страхіть;
Там хатка на’ курячих ніжках
Без вікон, без дверей стоїть;
В примарах там ліси й долини;
Там на світанні хвиля лине
На берег дикий пісковий,
І тридцять витязів чудових
Із хвиль виходять смарагдових,
Та ще й дозорець їх морський;
Там королевич мимоходом
Полонить грізного царя;
Там серед хмар перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря;
В темниці там царівна тужить,
А бурий вовк їй вірно служить;
З Ягою ступа там бреде,
Вперед сама собою йде;
Там цар Кощей над злотом чахне;

Там руський дух… Там Руссю пахне!
І я там був, і мед я пив,
Край моря бачив дуб зелений,
Під ним сидів, і кіт учений
Своїх казок мене учив.
Одну згадав я: добрі люди,
Нехай для вас ця казка буде…
Переклад М. Терещенка





Схожі твори: