Головна Головна -> Твори -> Ідеал жінки в творчості письменників

Ідеал жінки в творчості письменників



Ми розглянемо соціально-детективний роман Володимира Винниченка «Поклади золота». Твір описує життя української інтелігенції в Парижі 20-х років. Париж, еміграція протистоять Україні, краю любові, своїм лицемірством і раціоналізмом. Місія відродження, повернення людини в «рай» любові й духовності покладається на жінок – чекістку Соню й повію Лесю. Спочатку Соня – втілення войовничого нігілізму. Дочка юдейського рабина, вона була захоплена російською «офіцернею» під час погрому і кілька днів знаходилася в казармі на правах еротичної ляльки. Чудом врятувавшись, вона «полетіла» у ЧК, щоб помститися – на її рахунку більше 200 розстріляних офіцерів. Леся – дружина військового, стала вдовою через рік після заміжжя. Живе з Миколою Терниченком (Миком), російським офіцером, а потім українським старшиною, якого часто рятувала від голодної смерті, продаючи своє тіло.

їхнє завдання – інкогніто ввійти в довіру до передбачуваного колишнього чекіста Гунявого, ставши його коханкою, й отримати від нього інформацію про золоті поклади України, украдену в розстріляного вченого. Методи жінок визначаються їхнім світоглядом. Соня йде «у наступ», беручи «Гунявого» своєю емансипованістю й відкиданням моралі. «Легенда» ж Лесі протилежна, – вона видає себе за дочку професора, що навіть не була в Україні у воєнні роки. «Рафінована аристократка», вона закохує в себе весь пансіон, у якому сходяться дороги персонажів.

«Чекіст» поводиться підозріло: розриваючись між цими жінками, він не поспішає розкривати таємницю, хоча й страждає від докорів совісті, які ворогуючі сторони’витлумачують кожна зі своїх позицій. Але отут тонкий задум дає збій: обидві шпигунки закохуються в «Гунявого». Аморалізм Соні залишає її глухою до каяття «Гунявого», хоча вона і клопочеться перед керівником операції про помилування колишнього чекіста.

Леся ж відмовляється «копати» під кохану людину, приймаючи її в усій цілісності натури. Забувши про золото, Леся намагається допомогти «чекістові» знайти віру в доцільність існування. Щира турбота спрацьовує краще шпигунських ноу-хау. Перед Просто Жінкою «Гунявий» признається, що він – усього лише актор української драми. При черговій спробі арешту за антибільшовицькі номери чекісти зґвалтували його дружину, він задушив одного з них і, емігрувавши, врятувався. Тепер він готується до нелегальної подорожі на Україну за дітьми. Ця поїздка «Гунявого» і Лесі, перетворених любов’ю й каяттям, відкриває віху нового життя на новій Україні.

У «Тигроловах» Івана Багряного авторський ідеал жінки втілюють мати й дочка з родини тайгових мисливців, вихідців з України. Мати відрізняється від своїх українських товарок «простою» мужністю, не-усвідомлюваною гідністю, її дочку Наталку характеризують гордість і волелюбність, воля й емоційність, оптимізм і суворість. Ні в чому не поступаючись чоловікам, вона червоніє, коли брат пропонує пійманого соболя пустити їй на комір. «Дитя ще незайманого спокою», перед яким пасує серцеїд, а тепер утеклий в’язень Григорій, вона, проте, готова переступити батьківське слово заради любові до чоловіка.

Джерело рис справжньої жінки Багряний бачить у близькості до природи. Називаючи Наталку «мавкою», він прозоро відсилає читача до «Лісової пісні» Лесі Українки. Мавка, головна героїня цієї поеми, також протиставляється Лукашеві тим, що вона – дитя природи й не терпить світського матеріалізму. Але якщо Мавка Лесі Українки не бажає боротися за коханого та помирає, то Наталка Багряного здатна відвоювати місце під сонцем і залишає звичне оточення, щоб іти з Григорієм «На тую… на твою Україну!» Зразковість цього персонажа очевидна: виводячи походження Наталки з Полтави, Багряний створює образ «нової Наталки-Полтавки», нової жінки для Нової України.


Загрузка...



Схожі твори: