Головна Головна -> Твори -> Комедія Мольєра «Міщанин у дворянстві»

Комедія Мольєра «Міщанин у дворянстві»



У 1670 році після відвідин французького двору турецьким послом, який зневажливо заявив, що на коні його повелителя дорогоцінних каменів більше, ніж на королі Франції, Людовік XIV, вислали посла з країни, замовив Мольєром комедію, в якій би висміювалися турецькі церемонії. Комедія була написана, але пафосом її стало викриття нових господарів життя – самовдоволених буржуа. Ця значіздравомислія, роздуває марнославство. Журден висловлює презирство до людей своєї спільноти, відвертається від рідні, відмовляє нареченому дочки, не дворянину, придумує собі, «даму серця», перед якою вправлялися у незграбних компліментах, дає на її честь обід, посилає дорогі підношення.
Він упевнений (і не помиляється), що шлях до серця його дами, як і до дружби з Доранта, лежить через гаманець:

* «Я не зупинюся ні перед якими витратами, якщо тільки вони прокладуть мені дорогу до її серця, – вигукує він .- Світська дама має для мене ні з чим не порівнянну красу, – подібну честь я готовий купити будь-яку ціну». Точно так само він має намір купити і майбутнє доньці: «Добра для дочки у мене припасено досить, бракує тільки пошани, ось я і хочу, щоб вона була маркізою».

Ця нездоланна тяга до уявному шані і знатності дозволяє Клеонт обдурити Журдена маскарадом і отримати руку Дюсіль, в якій йому було відмовлено тому, що він не дворянин. Мольєр не показав, як поведе себе осміяний по заслугах Журден, коли він виявить обман і стане загальним посміховиськом. Важливіше було змусити буржуа, заражених наслідуванням дворянству, поглянути на Журдена і побачити в ньому себе.

Граф Доранта. Це дворянин – пройдисвіт, обдурюють простофіля Журдена і безсоромно користується його гаманцем. У Доранта немає нічого, крім благородного титулу, але він зберігає звичну імпозантність і аристократичний лиск, які завжди прикривали його паразитизм і дармоїдство. Єдине, що вміє Доранта, – витрачати гроші. Немає своїх – знаходить спосіб витрачати чужі, йде на уклін до буржуа, забуваючи про гідність і делікатній дворянської честі.

З спритністю авантюриста він збагнув слабкість Журдена і, тонко лестячи йому, спокійно оббирає простака. Доранта спритний, хитрий, спритний, лицемірства. Брехня і лестощі – випробувані засоби. Не червоніючи, граф з гідністю повідомляє розчулено «другу»: «Я почуваю до вас абсолютно особливу пошану: не далі як сьогодні вранці, я говорив про вас в королівській опочивальні». Всі свої звернення до Журдену він наділяє у довірчі інтонації, полонили його безвідмовного кредитора. Граф торгує довірливістю Журдена, недосвідченого в світському залицяння за дамою, і подарунки суконщики графині Дорімене підносить від свого імені, обманюючи обох.

Доранта втратив сором. Його не бентежить і не ображайте відповідь прямолінійної пані Журден, він робить вигляд, що не помічає її неприязні. Розігруючи перед Журденом покровителя і турботливого друга, він! по суті знущається над його мрією і в кінці комедії, потішаючись над довірливим бідолахою, охоче бере участь в його блазнівському осміяння. Викриваючи в особі Доранта аристократичну знати, Мольєр показав її суспільну й моральну ниць-іость, її залежність від грошових буржуа. Не випадково придворні Людовика XIV зустріли п’єсу насторожено і холодно. Вони чудово зрозуміли, що марнославний Журден показаний смішним, але Доранта, що торгує титулом і щирістю, зображений аморальним і гидким. Бачили вони й те, що титулованому дворянину комедіограф протиставив людини третього стан – Клеонт.

Клеонт – благородний, ділової, освічений молодий чоловік. Йому притаманний тверезий розум і почуття людської гідності, чуже зарозумілість і чванство. Він аж ніяк не соромиться свого походження і, завдяки багатьом доброчесним якостям, високо піднявся не тільки над людьми свого стану, але Щ аристократами. Він чесний, діяльний, працьовитий, розумний – він корисний суспільству. Шість років Клеонт віддав службі в армії, постійно зайнятий справою. У Клеонт є те розумне та доброчесного, що втратив Журден, У нього жива гордість демократа. Він зневажає людей, які купують собі титули і звання за гроші, обурений модою «одворяніваться»:

* «Я вважаю, що кожен обман кидає тінь на порядну людину. Соромитися тих, від кого світ тобі судило народитися на світ, блищати в суспільстві, вигаданими титулами, видавати себе не за того, що ти є насправді, – це, на мій погляд, ознака душевної ницості », – стверджує він.

Саме в критиці дворянських ідеалів і у викритті капітулянства верхніх шарів третього стану укладено справжній ідейний пафос комедії.


Загрузка...



Схожі твори: