Головна Головна -> Твори -> Вальтер Скотт Айвенго

Вальтер Скотт Айвенго



Пройшло майже 130 років з тих пір, як в битві при Гастінгсі (1066) норманський герцог Вільгельм Завойовник отримав перемогу над англосаксонським військами і заволодів Англією. Англійська народ переживає важкі часи. Король Річард Левине Серце не повернувся з останнього хрестового походу, узятий в полон підступним герцогом Австрійським. Місце його укладення невідомо. Тим часом брат короля, принц Джон, вербує собі прихильників, маючи намір у разі смерті Річарда усунути від влади законного спадкоємця і захопити престол. Спритний інтриган, принц Джон сіє смуту по всій країні, розпалюючи давню ворожнечу між саксами і норманами.

Гордий тан Седрік Ротервудскій не залишає надію скинути норманські ярмо і відродити колишню могутність саксів, поставивши на чолі визвольного руху нащадка королівського роду Ательстана Конінгсбургского. Однак тупуватий і непредпріімчівий сер Ательстан у багатьох викликає недовіру. Щоб додати більше ваги його фігурі, Седрік мріє одружити Ательстана на своїй вихованці, леді рівний, останньої представниці роду короля Альфреда. Коли на шляху цих планів встала прихильність леді Ровени до сина Седріка, Уілфред Айвенго, непохитний тан, недарма прозваний за свою відданість справі Саксом, вигнав сина з батьківського дому і позбавив спадщини.

І ось тепер Айвенго в одязі пілігрима потай повертається з хрестового походу додому. Недалеко від батьківського маєтку його наздоганяє загін командора ордена храмовників Бріана де Буагільбера, який направляється на лицарський турнір в Ашбі де ля Зуш. Захоплений в дорозі негодою, він вирішує просити у Седріка ночівлі. Гостинний дім благородного ційну відкритий для всіх, навіть для єврея Ісака з Йорка, який приєднується до гостей вже під час трапези. Буагільбера, також побував в Палестині, хвалиться за столом своїми подвигами в ім’я гробу Господнього. Пілігрим захищає честь Річарда та його хоробрих воїнів і від імені Айвенго, вже одного разу перемігшого храмовників на поєдинку, приймає виклик гордовитого командора на бій. Коли гості розходяться по своїх кімнатах, пілігрим радить Ісакові непомітно покинути будинок Седріка – він чув, як Буагільбера віддавав слугам наказ схопити єврея, лише тільки він подалі від’їде від садиби. Проникливий Ісаак, разглядевшій під странніческім шатами юнаки шпори, на подяку дає йому записку до родича-купцеві, в якій просить позичити пілігрими обладунки та бойового коня.

Турнір при Ашбі, що зібрав увесь цвіт англійської лицарства, та ще й у присутності самого принца Джона, привернув загальну увагу. Лицарі-організатори, в числі яких і зарозумілий Бріан де Буагільбера, з упевненістю здобувають одну перемогу за іншою. Але коли, здавалося, ніхто більше не наважиться виступити проти призвідників і результат турніру вирішено, на арені з’являється новий боєць з девізом «Позбавлений Спадщини» на щиті, який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовників. Кілька разів сходяться супротивники, а списи їх розлітаються уламками по самі рукоятки. Всі симпатії глядачів на боці відважного незнайомця – і йому супроводить удача: Буагільбера падає з коня, і поєдинок визнають закінченим. Тоді лицар Позбавлений Спадщини б’ється по черзі з усіма зачинщиками й рішуче бере над ними гору. Як переможець він повинен вибрати королеву любові та краси, і, граціозно схиливши спис, незнайомець кладе вінець до ніг прекрасної Ровени.

На другий день проводиться загальний турнір: партія лицаря позбавленого Спадщини бореться проти партії Бріана де Буагільбера. Храмовники підтримують майже всі призвідники. Вони тіснять юного незнайомця, і, якщо б не допомога таємничого Чорного Лицаря, йому навряд чи вдалося б у другий раз стати героєм дня. Королева любові і краси повинна покласти на голову переможцю почесний вінець. Але коли маршали знімають з незнайомця шолом, вона бачить перед собою блідого як смерть Айвенго, який падає біля її ніг, стікаючи кров’ю від ран.

Тим часом принц Джон отримує з гінцем записку: «Будьте обережні – диявол спущений з ланцюга». Це означає, що його брат Річард отримав свободу. Принц в паніці, в паніці і його прихильники. Щоб заручитися їх вірністю, Джон обіцяє їм нагороди і почесті. Норманське лицареві Морісу де брасом, наприклад, він пропонує в дружини леді Ровен – наречена багата, красива і знатна. Де брасом у захваті і вирішує напасти на загін Седріка по дорозі з Ашбі додому і викрасти прекрасну рівний.

Гордий перемогою сина, але як і раніше що не бажає пробачити його, Седрік Сакс з важким серцем відправляється в зворотний шлях. Звістка про те, що пораненого Айвенго забрали носилки якийсь багатої дами, лише розпалює в ньому почуття обурення. По дорозі до кавалькаді Седріка і Ательстана Конінгсбургского приєднується Ісаак з Йорка з дочкою Ревеки. Вони теж були на турнірі і тепер просять взяти їх під захист – не стільки заради себе, скільки заради хворого друга, якого вони супроводжують. Але варто подорожнім заглибитися в ліс, як на них накидається численний загін розбійників і всіх їх беруть у полон.

Седріка і його супутників везуть в укріплений замок Фрон де Бефана. Ватажками «розбійників» виявляються Буагільбера і де «брасом, про що Седрік здогадується, углядівши зубчасті стіни замку. «Якщо Седрік Сакс не в силах врятувати Англію, він готовий померти за неї», – кидає він виклик своїм загарбникам.

Де Брас між тим є до леді Ровен і, у всьому зізнавшись їй, намагається завоювати її розташування. Однак горда красуня непохитна і, лише дізнавшись про те, що Уілфред Айвенго теж в замку (а саме він знаходився в носилках Ісаака), молить лицаря врятувати його від загибелі.

Але хоч як важко леді рівний, Ревеки загрожує куди більша небезпека. Полонений розумом і красою дочки Сіону, до неї загорівся пристрастю Бріан де Буагільбера, і тепер він умовляє дівчину бігти з ним. Ревека готова віддати перевагу смерть ганьбі, але її повна обурення безстрашна відповідь лише породжує в храмовники впевненість, що він зустрів жінку своєї долі, споріднену йому душу.

Тим часом навколо замку стягуються загони вільних йоменів, наведені які врятувалися від полону слугами Седріка. Облогою керує вже одного разу приходив Айвенго на допомогу Чорний Лицар. Під ударами його величезної сокири тріщать і розпадаються ворота замку, а камені й колоди, які летять на його голову зі стін, докучають йому не більше дощових крапель. Пробралися в метушні битви в кімнату Айвенго Ревека розповідає прикутому до ліжка юнакові, що відбувається навколо. Картаючи себе за ніжні почуття до іновірцеві, вона не в силах залишити його в настільки небезпечний момент. А визволителі відвойовують в обложених п’ядь за п’яддю. Чорний Лицар смертельно ранить Фрон де Бефана, бере в полон де брасом. І що дивно – гордий Норманн після кількох сказаних йому слів беззаперечно упокорюється зі своєю долею. Раптом замок охоплює полум’я. Чорний Лицар ледь встигає витягнути на вільне повітря Айвенго. Буагільбера вистачає відчайдушно чинила опір Ревеку й, посадивши її на коня одного з невільників, намагається вирватися з пастки. ‘Проте в погоню за ним кидається Ательстан, який вирішив, що храмовників викрав леді рівний. Гострий меч храмовників з усією силою обрушується на голову злощасного Сакса, і той замертво падає на землю.

Покинувши напівзруйнований замок і подякувавши вільних стрільців за допомогу, Седрік, супроводжуваний носилками з тілом Ательстана Конінгсбургского, відправляється в його маєтку, де йому будуть надані останні почесті. Розстається зі своїми вірними помічниками і Чорний Лицар – його мандри ще не закінчені. Ватажок стрільців Люкслі дарує йому на прощання мисливський ріг і просить сурмити в нього в разі небезпеки. Відпущений на волю де Брас щодуху скаче до принца Джону, щоб повідомити йому страшну звістку – Річард в Англії. Боягузливий і підлий принц посилає свого головного поплічника Вольдемара Фіц-Урса захопити, а ще краще вбити Річарда.

Буагільбера вкривається з Ревека в обителі лицарів Храму Темплстоу. Приїхав до обителі з перевіркою гросмейстер Бомануар знаходить безліч недоліків, в першу чергу його обурює розбещеність храмовників. Коли ж він дізнається, що в стінах прецепторіі вкривається о бранко, о єврейка, що складається, цілком ймовірно, в любовному зв’язку з одним із братів ордена, то вирішує влаштувати над дівчиною суді, і звинуватити її у чаклунстві – бо чим, як не чаклунством, пояснюється її влада над командором? Суворий аскет Бомануар вважає, що страта єврейки послужить очисної жертвою за любовні гріхи лицарів Храму. У блискучій промові, що здобув співчуття навіть її супротивників, Ревекка відкидає всі звинувачення Бомануара і вимагає призначення поєдинку: нехай той, хто викличе захистити її, мечем доведе її правоту.

Тим часом Чорний Лицар, пробираються лісами до одного йому лише веденої цілі, наштовхується на засідку. Фіц-Урс здійснив свої мерзенні задуми, і король англійський міг лягти від зрадницької руки, якщо б що не з’явилися на звук роги вільні стрілки під проводом Локслі. Лицар розкриває нарешті своє інкогніто: він – Річард Плантагенет, законний король Англії. Не залишається у боргу і Локслі: він – Робін Гуд з Шервудському лісу. Тут компанію наздоганяє Уілфред Айвенго, що їде з Сен-Ботольфского абатства, де він видужував від ран, в замок Конінгсбург. Вимушений чекати, поки його прихильники зберуть достатньо сил, Річард відправляється з ним. У замку він умовляє Седріка пробачити непокірного сина і віддати йому в дружини леді рівний. До його прохання приєднується і воскреслий, вірніше, ніколи не вмирає, а всього-на-всього оглушений сер Ательстан. Бурхливі події останніх днів відбили у нього останні честолюбні мрії. Однак у розпал бесіди Айвенго раптом зникає – його терміново викликав якийсь єврей, повідомляють слуги. В обителі Темплстоу все готово до поєдинку. Немає лише лицаря, згідного битися з Буагільбера за честь Ревеки. Якщо заступник не з’явиться до заходу сонця, Ревекка буде віддана спалення. І ось на полі з’являється вершник, його кінь трохи не падає від утоми, і сам він ледве тримається в сідлі. Це Уілфред Айвенго, і Ревека тремтить від хвилювання за нього. Супротивники сходяться – і Уілфред падає, не витримавши влучного удару храмовників. Однак від скороминущого дотику списи Айвенго падає і Буагільбера – і більше вже не встає. Здійснився Божий суд! Гросмейстер оголошує Ревеку вільної і невинні.

Зайнявши належне йому місце на престолі, Річард прощає свого безпутного брата. Седрік нарешті дає згоду на весілля леді Ровени з сином, а Ревека з батьком назавжди покидають Англію. «Айвенго довго і щасливо жив з Ровен. Вони любили один одного ще більше від того, що відчули стільки перешкод до свого з’єднанню. Але було б ризикованим занадто докладно допитуватися, не спадало йому на розум спогад про красу й довготерпіння Ревеки набагато частіше, ніж то могло сподобатися прекрасній спадкоємиці Альфреда ».


Загрузка...



Схожі твори: