Головна Головна -> Твори -> Перевернувши останню сторінку ліричного роману Ф. Саган “Здрастуй, смуток”

Перевернувши останню сторінку ліричного роману Ф. Саган “Здрастуй, смуток”



Перший роман Франсуази Саган “Здрастуй, смуток” був зустрінутий шквалом статей, виступів, бурхливих суперечок. Автор – у той час 19-річна студентка Сорбонни – відразу ж перетворилася на літературну зірку. Звичайно, важливу роль зіграла тут і реклама, вміло використала такий рідкісний випадок, як написання твору високого художнього рівня в такому юному віці. Але ще сильніше потрясло читачів і критиків те, про що наважилася розповісти героїня роману Сесіль – дівчина з добропорядної буржуазної сім’ї, тільки що вийшла з закритого католицького навчального закладу, де вона отримала середню освіту та належне моральне виховання. Відверто, аніскільки не бентежачись, вона повідала про радощі фізичної любові, про те, як чудово бути молодою, здоровою, любити життя і насолоджуватися нею в обіймах коханця (не нареченого, не чоловіка, а саме коханця).

Роман “Здрастуй, смуток” приваблює перш за все щирістю тону, свіжістю і гостротою сприйняття світу. Бурхлива радість життя, яку відчуває Сесіль, вигадливо і разом з тим органічно поєднується з якоюсь глибоким сумом, з почуттям гострої незадоволеності. Ф. Саган підкреслює драматичний, прихований мотив оповідання тим, що виносить у заголовок рядок з ліричного вірша Поля Елюара. Це ж вірш вона ставить епіграфом до роману.

Стан щастя досягається чисто імпульсивною, бездумним існуванням. Сесіль просто і щиро радіє південному сонцю, теплого моря, прекрасної природи. Вона відчуває себе на зразок цикад, сп’янілих спекою і місячним світлом, і знає, що, коли скінчиться літо і вони з батьком повернуться до Парижа, вона буде як і раніше вести такий же легкий, нічим не обтяжений спосіб життя, націлений тільки на задоволення, бо так само легко і просто, ні про що не замислюючись, живе її батько. І ось таку абсолютно безхмарну ідилію порушує поява Ганни Ларсен – подруги покійної матері Сесіль, яка приїхала з явною метою одружити на собі безпутного і легковажного вдівця, зробити з нього покірного чоловіка, порядного сім’янина. Це цілком могло вдатися, якщо б не протидія з боку Сесіль, яка спритної інтригою зуміла засмутити намічається шлюб, що, в кінцевому рахунку, призвело до загибелі Анни.

Конфлікт між Сесіль та Ганною складає ядро, головне зміст романа. Ганна, з точки зору Сесіль, сковує і принижує її як особистість, не дає їй вільно і імпульсивно розвиватися, за що і покарана. Чуттєве насолоду життям здобуло перемогу над розсудливістю, розважливістю і раціоналізмом. Почуття перемогли розум. Але, з іншого боку, той же самий конфлікт поступово набуває зовсім іншу забарвлення. Дедалі виразніше проступає в тексті роману розуміння, що Сесіль захищає бездуховна, егоїстичне, по суті, пусте існування. Вона відстоює суто функціональний підхід до людей, при якому людина важлива і цінний не сам по собі, не в силу своїх особистих якостей, а лише як предмет задоволення. Ганна, навпаки, втілює більш високу культуру почуттів, більш розвинене духовне і моральне начало. Якщо для Сесіль та її батька любов – всього лише їхні власні приємні відчуття від спілкування з мінливими партнера ми, то для Ганни – це постійна ніжність, прихильність, потреба в комусь. Сесіль віддає належне людським якостям Анни, захоплюється її культурою, її перевагою, її вмінням володіти собою. Вона б навіть полюбила цю жінку, не виявися та на її шляху до задоволень.

Але ось шлях вільний, перешкоду прибрано, а замість радості Сесіль раптом гостро відчула зовсім незнайоме їй почуття і назвала його “сумом”. Вся ця історія з Анною, її загибель викликали сильне моральне потрясіння в душі героїні. Вона ясно усвідомила цинізм, аморальність тієї бездумної життя, яку вони з батьком ведуть і, очевидно, будуть продовжувати вести. Проте світ колишніх, традиційних моральних цінностей, який відстоювала Ганна, представляється Сесіль і всьому її поколінню таким, що втратив привабливість, безнадійно застарілим. Виходить, що немає нічого цінного, заради чого варто жити, трудитися, горіти й надихатися. Сесіль відчуває це настільки гостро, що їй здається, ніби вона заглянула в прірву, у бездонну порожнечу – і здригнулася від жаху. Роман “Здрастуй, смуток” був свого роду зірниці, сигналом тривоги, викликаним моральним неблагополуччя і торжеством бездуховності в суспільстві.


Загрузка...



Схожі твори: