Головна Головна -> Твори -> Оповідання «зрізали»

Оповідання «зрізали»



Василя Макаровича Шукшина, як художника, зачіпали будь-які життєві прояви, він не ділив побачене й почуте на основну і побічну, а вважав, що все, що існує в житті людини, важливо й заслуговує на те, щоб перейти на сторінки оповідань і в кадри фільмів. Він ніколи не шукав матеріал для творчості спеціально, він жив, як всі мижівем, бачив і чув те ж саме, що і ми бачимо і чуємо. Але там, де ми байдуже ковзали очима – нічого цікавого, знизували плечима – нічого особливого, слухали вполуха – банально, нудьгували – як тягнеться час – там, саме там Василь Макарович бачив і чув і цікаве, і особливе, і значне, і розумне, і веселе, і сумне. Найбільша плинність життя давала йому “сюжети” і характери.

Розглянемо розповідь “зрізати”. Звична для Шукшина сільська обстановка, бачені неодноразово його мужики, неквапливо розмовляли на призьбі або в сільській хаті, але як змінюється характер головного героя, його цілі та авторська інтонація. Зазвичай його герої – чудики, вирішальні глобальні, світові проблеми. Їх не цікавить власний необлаштований і убогий побут. Автор оповідає про них з легкої теплотою, гумором. Тут же все інакше. Його герой, Гліб Капустін, “начитаний і єхидний” мужик.

Свою невлаштованість і незадоволеність життям Гліб зганяє на земляків, які досягли певних результатів у життя. “І якось так повелося, що коли знатні приїжджали в село на побивку, коли до знатного земляка в хату набивався ввечері народ – слухали якісь дивні історії або самі розповідали про себе, якщо земляк цікавився; – тоді-то Гліб Капустін приходив і зрізав знаменитого гостя “. В цій розповіді ми не чуємо м’яких, іронічних і теплих інтонацій автора. Ні, він не висловлює прямо свого ставлення до героя, але відчувається його неприязне ставлення до нього, що межує з презирством. Звідки таке злісне ставлення до людей, що досягли успіху, які зробили в житті трохи більше тебе? Гліб “типовий демагог-кляузник”, хоча не написав жодного анонімного листа, за його власним визнанням. Але його бажання “розтоптати” успішних людей * змішати їх з брудом, щоб не висовувалися, знали своє місце, викликає різке неприйняття автора. Шукшин міркує, вірніше, дає грунт для міркування на тему: посередність агресивна й тому шкідлива і небезпечна. Гліб трохи начитані оточуючих, вірніше, він нахапався верхівок, окремих фраз. Він кидається гучними і незрозумілими словами: “натурфілософія”, “стратегічна філософія”, він сплутав науку лінгвістику з філософією – “філфак” прийняв за філософський факультет. Але це йому не важливо. Він вважає себе вправі принижувати людей тільки за те, що живуть в місті, досягли певного становища, “посміли” приїхати в село на таксі. Його дрібне самолюбство тішиться, коли земляки кажуть:

– Зрізати ти його …

І у відповідь звучить майже сакраментальна фраза Гліба: “Нічого, це корисно. Нехай подумає на дозвіллі. А то надто багато беруть на себе … “- і все … а далі читачам відкривається простір додумати, чому це Гліб вирішує, кому що корисно?

Шукшин виступає тут проти будь-якої косності, тиску на людську особистість. Висока творча сила є завжди сила глибоко свідома. Справжній художник завжди віддає собі звіт не тільки в тому, що він робить, але і добре розуміє при цьому, для чого він це робить. Ми можемо з упевненістю сказати, що для Василя Шукшина найбільшою метою літератури, мистецтва було допомагати людині розуміти самого себе, розвивати здібності і віру осягнути істину. Не випадково мистецтво в усі віки пильно розглядав сум’яття душі і – обов’язково – пошуки виходу з цих сум’яття, цих сумнівів. Саме такими є герої письменника.





Схожі твори: