Головна Головна -> Твори -> Філософські проблеми в романі Л. М. Толстого «Війна і мир»

Філософські проблеми в романі Л. М. Толстого «Війна і мир»



“Війна і мир” була написана в 60-ті роки XIX століття. Уряд Олександра I скасував кріпосне право, але не дало селянам землі, вони бунтували. Росія і Захід, історичні долі Росії і її народу – це були злободенні питання часу. Вони постійно хвилювали Толстого. Толстой завжди був проти революції, але сподівався шляхом освіти, реформ, конституцій влаштувати ідеальний соціальний устрій.

“Війна і мир” – одне з найбільш чудових творів літератури. Роки роботи над романом – це час напруженої праці письменника. Творчі шукання Толстого завжди були пов’язані з життям. Роман замислювався як грандіозне дослідження півстолітньої історії Росії в її гострих зіткненнях і зіставленнях із Європою, як осягнення національного характеру російського народу і всього ладу його життя. У романі поставлені психологічні, соціальні, історичні, етичні проблеми, йдеться про справжній і неправдивому патріотизм, про роль особистості в історії, про національну гідність російського народу, про дворянство, в романі діють понад двохсот історичних осіб.

Представляючи події з людською, моральної сторони, письменник нерідко проникав і в їх справжню історичну суть. Наполеон претендував на велику роль в історії, розраховував творити історію, підпорядковуючи її власної волі. Толстой каже, що він деспот не тільки по положенню, але і за переконанням. Він розвінчує його велич. “Ні величі там, де немає простоти, добра і правди”, – писав Толстой.

У “Війні і світі”, цьому романі-дослідженні, величезна роль відводилася картині характерів і звичаїв. Він відтворює душевні переживання різних людей того часу, їхні духовні устремління. Кращими представниками дворянства є П’єр Безухов і Андрій Болконський. Вони обидва прагнуть до розумного пристрою суспільства, обидва жадають правди. У кінцевому підсумку вони доходять до звернення до народу, до свідомості необхідності служити йому, злитися з ним, заперечують всі форми лібералізму. Характерно, що взагалі дворянська культура того часу представлена в романі переважно цими розумовими та моральними шуканнями “освіченого меншості”. Внутрішній світ людини, дослідження душі – ось одна з філософських проблем, що хвилюють Толстого.

У Толстого свій власний погляд на історію. Філософські міркування в його романі – це його думки, його думи, його світогляд, його поняття життя. Одна з важливих проблем “Війни і миру” – це співвідношення особистості і суспільства, керівника і маси, життя приватної та життя історичною. Толстой заперечував хоч скільки-небудь значну роль особистості в історії. Він відмовлявся визнати силою, яка керує історичним розвитком людства яку б то не було “ідею”, а також бажання або влада окремих, нехай навіть і “великих” історичних діячів. Він говорив, що все вирішує “дух війська”, стверджував, що існують закони, що керують подіями. Ці закони невідомі людям.

Одна з філософських проблем роману – це питання про свободу і необхідності. По-своєму і оригінально вирішує Толстой це питання. Він говорить, що свобода людини, історичного діяча – позірна, людина вільна лише в тому, щоб не йти наперекір подіям, не нав’язувати їм свою волю, а просто відповідати історії, змінюватися, рости і таким чином впливати на її хід. Глибока думка Толстого про те, що людина тим менш вільний, чим ближче він поставлений до влади.

У своїх філософсько-історичних поглядах Толстой був близький Герцену. Роман названий “Війна і мир”. Сенс назви: світ заперечує війну. Світ – це праця і щастя, війна – це роз’єднання людей, руйнування, смерть і горе. Тема твору дуже важка, швидше вона годиться для випускників інституту філологічного факультету або аспірантів, які займаються дослідженнями у творчості Толстого. Я недостатньо повно відобразила в своєму творі всі філософські проблеми чотиритомного роману “Війна і мир”, та це й зрозуміло: не можна на двох аркушах умістити всі думки Толстого, він же геній, але головні я постаралася торкнутися.

Можна було б ще додати те, як вирішує Толстой питання про роль жінки в суспільстві. Він негативно ставився до емансипації жінки. Якщо Тургенєв, Чернишевський жінку розглядали в іншому аспекті, то Толстой вважає, що для жінки головне – домашнє вогнище. Тому Наташа Ростова просто мати і дружина в кінці роману. А шкода! Вона ж була не просто дівчиною, а обдарованою людиною, що випромінює тепло і світло, вона чудово співала. У цій позиції я з Толстим не можу погодитися, тому що розумною жінці мало бути просто домашньої “гускою”, їй все одно хочеться більшого. І якщо у Наталки був багатий духовний світ, то куди ж він подівся, пішов у домашній побут? У цьому Толстой – консерватор.

Мало він написав і про тяжке становище кріпосного селянства, всього кілька сторінок на всю величезну епопею. Сцена богучаровского бунту – єдино яскравий епізод цього плану. Я думаю, що Л. М. Толстой це звернув увагу в іншому романі – “Декабристи”, будь цей задум здійснено.


Загрузка...



Схожі твори: