Головна Головна -> Твори -> Роль злого початку в долі людини (За трагедії “Фауст” Й. В. Гете)

Роль злого початку в долі людини (За трагедії “Фауст” Й. В. Гете)



Йоганн Вольфганг Гете є основоположником німецької літератури нової епохи. Цей багатогранний, обдарована людина залишив після себе помітний слід і в літературі, і в науці. Творчість Гете є точним відображенням найважливіших тенденцій і суперечностей сучасності тієї епохи. Трагедія “Фауст” стала твором Гете, в якому автор ділиться своїми думками про загальнолюдські цінності, про сенс життя, в основі яких лежить невтомна діяльність заради людини, навіть якщо ця діяльність несе в собі трагічні помилки.

Починається трагедія “Фауст” “Прологом на небі”, де відбулася бесіда Бога і Мефістофеля, що більше нагадує філософську дискусію. У розмові вперше звучить ім’я Фауст, якого Бог наводить у приклад як свого вірного раба. Мефістофелеві вдається переконати Бога провести експеримент, обіцяючи змусити Фауста плазувати і “жерти … прах з черевика”. Бог в даному спорі є носієм оптимістичного погляду на людину, а Мефістофель веде себе як закоренілий скептик, який не вірить у людську порядність і розсудливість. Мефістофель відправляється на землю. І починається грандіозна за масштабом боротьба добра і зла, великого і нікчемного.

Доктор Фауст – вчений-енциклопедист, шанобливий серед народу, але він розчарувався в науці і в можливості відкрити істину. Душевна спустошеність штовхає Фауста звернутися до магії, але дух, якого він викликав, жахливо налякав його. Незабаром в кімнаті Фауста з’являється і Мефістофель. Гість їдко сміється над слабостями людини, нікчемністю існування, ніби проникає в глибину терзань Фауста. Мефістофель обіцяє відкрити Фауста всі радощі життя, але з однією умовою: якщо Фауст попросить прекрасну мить зупинитися, то його душа перейде у власність Мефістофеля. І вони відправляються мандрувати.

Мефістофель – втілення злий мудрості. Він досконало знає людську натуру, і як ніхто, вміє скористатися її слабкостями. Фауста ж хвилює пошук сенсу людського життя, власний досвід і переживання, але йому не вдається встояти проти чар любові. Але й любов не змогла дати Фауста почуття безхмарного щастя, і мандри тривають.

Наприкінці свого життя Фауст наближається до розуміння сенсу буття. Йому здається, що полягає він в безкорисливому служінні людям. Сліпий Фауст вмирає, а його безсмертну душу забирають на небеса. Мефістофель розуміє, що в черговий раз програв у вічній суперечці між божественним і земним.

Трагедію “Фауст” слід розглядати не як побутову драму, а як філософське і морально-етичне твір, її можна також віднести до нашого часу і до майбутнього людства з його надіями і бідами. Конфлікт між Фаустом і Мефістофелем існує вічно, тому

що це боротьба між добром і злом, які живуть у кожному. І до цього дня залишається актуальним заклик доктора Фауста не зупинятися, не впадати у сон, необхідно діяти, змінюватися й збагачуватися самому разом з навколишнім світом:

Лише той гідний життя і свободи,

Хто кожен день за них іде на бій!

Шляхом вічного пошуку та вічної праці над собою бачилося Гете подальший розвиток людства, перемога духу не тільки над фізичної, а й над духовною смертю.





Схожі твори: