Головна Головна -> Твори -> Проблема добра і зла в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»

Проблема добра і зла в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»



Головний філософське питання роману Достоєвського “Злочин і кара” – межі добра і зла. Письменник прагне визначити ці поняття й показати їхню взаємодію в суспільстві і в окрему людину.

У протесті Раскольникова важко провести чітку грань між добром і злом. Розкольників незвичайно добрий і людинолюбство: він гаряче любить сестру та матір, шкодує Мар-меладових і допомагає їм, віддає останні гроші на похорон Мармеладова; не залишається байдужим до долі п’яної дівчинки на бульварі. Сон Раскольникова про забитого на смерть коня підкреслює гуманізм героя, його протест проти зла і насильства.

У той же час він проявляє крайній егоїзм, індивідуалізм, жорстокість і нещадність. Розкольників створює антилюдську теорію “двох розрядів людей”, яка заздалегідь визначає, кому жити, а кому померти. Йому належить виправдання “ідеї крові по совісті”, коли будь-якої людини можна вбити заради вищих цілей та принципів. Раскольников, люблячий людей, що страждає за їхній біль, здійснює злодійські вбивство баби-процентщіци та її сестри, лагідної Лізавету. Скоївши вбивство, він намагається затвердити абсолютну моральну свободу людини, що, по суті, означає вседозволеність. Це призводить до того, що кордони зла перестають існувати.

Але всі злочини Раскольников здійснює заради добра. Виникає парадоксальна ідея: в основу покладено зла добро. Добро і зло борються в душі Раскольникова. Зло, доведене до краю, зближує його з Свідрігайловим, добро, доведене до самопожертви, ріднить його з Сонею Мармеладової.

У романі Раскольников і Соня-г-це протистояння добра і зла. Соня проповідує добро, засноване на християнському смиренні, християнської любові до ближнього і до всіх страждаючим.

Але навіть у вчинках Соні саме життя стирає межу між добром і злом. Вона здійснює крок, повний християнської любові і добра по відношенню до ближнього, – продає себе, щоб не дати померти з голоду хворий мачусі і її дітям.

А собі, своїй совісті, вона завдає непоправне зло. І знову в основу зла закладено добро.

Взаємопроникнення добра і зла можна побачити і в кошмарі Свідрігайлова перед самогубством. Цей герой здійснює в романі ланцюг злісних злочинів: згвалтування, вбивства, розтління малолітніх. Правда, факт скоєння цих злочинів автором не підтверджується: в основному це плітки Лужина. Зате абсолютно точно відомо, що Свидригайло влаштував дітей Катерини Іванівни, допоміг Соні Мар-меладовой. Достоєвський показує, як в душі цього героя відбувається складна боротьба між добром і злом. Достоєвський намагається провести в романі межу між добром і злом. Але людський світ надто складний і несправедливий, в ньому стираються кордони між цими поняттями. Тому Достоєвський бачить порятунок та істину в вірі. Христос для нього – вищий критерій моральності, носій істинного добра на землі. І це єдине, в чому письменник не сумнівається.


Загрузка...



Схожі твори: