Головна Головна -> Твори -> Улюблена героїня Толстого

Улюблена героїня Толстого



Що є краса

мерехтливий в посудині?

М. Заболоцький І чому її обожнюють люди?

Посудина вона, в якому порожнеча,

Або вогонь,

Густий туман злоязичія і захоплень огортав цієї людини за його життя … Навряд чи були люди, зовсім не чули про нього. Але навіть якщо й були, все одно їх життя стало багато в чому інший з тих пір, як на землі виникло це явище – Лев Толстой, тому що після його творів люди стали інакше дивитися на себе і на весь світ. Він писав не тільки повісті та романи для читання, він перебудовував світ, роблячи вплив на світогляд людей. І одним з таких творів став роман-епопея “Війна і мир” – “” шедевр світової літератури. Толстой зумів поставити в романі “стільки важливих питань, зумів піднятися до такої художньої сили”, що він став неперевершеним зразком цього жанру в усій світовій літературі. “Війна і мир” тому й має всенародну популярність, що Толстой у своєму творі з вражаючою глибиною і широтою показав російське суспільство з усіма особливостями його державної, побутової і морального життя.

У романі існує величезна кількість персонажів, їх налічується понад 500. І кожний з героїв займає значне, по-своєму дуже важливе місце в романі. Читаючи “Війну і мир”, ми завжди можемо визначити ставлення автора до своїх героїв. Всі герої Толстого несхожі один на одного, і до кожного з них автор ставиться по-різному. Але найбільшу перевагу Толстой віддає не красуні Елен, не лагідної Соні, не добродушному П’єру, а Наташі Ростової.

Чому ж саме Наташа стала улюбленою героїнею Толстого?

Мені здається, це тому, що Наташа дуже близька Толстому за характером. У ній ми можемо побачити багато якості, риси характеру, притаманні Л.М. Толстому. Але він наділив її не тільки своїми рисами характеру (напевно, сам не усвідомлюючи цього), він вклав у неї ще й все те, чого хотів би навчитися, що хотів би перейняти, втілив у ній всі найкращі, в його розумінні, якості людини.

Вперше ми знайомимося з Наташею Ростової, коли вона ще зовсім дитина. Вона постає перед нами як безпосередня, повна життєвих сил дівчинка, тонко відчуває красу і правду.

З самого початку автор робить наголос на тому, що Наташа зовсім не красуня. Навпаки, в її фігурі, рисах обличчя ми помічаємо навіть неправильність. Та й пізніше, порівнюючи з Наташею красуню Елен, автор говорить: “У порівнянні з плечима Елен, її плечі були злі, груди не визначена, руки тонкі …” Але автор і не прагне до детального опису зовнішності героїні. Він розкриває її душевний світ. І ми бачимо, як змінюється Наташа в хвилини душевних переживань. У ці хвилини холодна красуня Елен, у порівнянні з Наташею, стає майже виродком.

Дуже емоційно описує Толстой зміну настроїв своєї улюбленої героїні. Він спостерігає за виразом її обличчя в різних ситуаціях, за виразом очей – вони то “цікаві”, то “викликають і кілька глузливі”, то “благальні”, то “відчайдушно-жваві”, за усмішкою героїні – то “задумливою”, то “урочистій”, то “заспокійливий”. І навіть у порівнянні з красунею Елен, що володіє посмішкою як “застиглої лицемірною маскою”, Наташа – воістину неперевершена красуня

Для Толстого дуже важлива духовна зв’язок Наташі з народом, він дуже цінує це якість у своїй героїні. Згадаймо хоча б танець Наташі у дядюшки. Вона, захоплена і захоплена співом дядечка, який “співав так, як співає народ”, сама не помітила, як пустилася в танок. А в ці миті вона “вміла зрозуміти все те, що було в Онисії, і в батька Онисії, і в тітки, і в матері, і в усякому російською людину”. А яке хвилювання охоплює героїню роману під час читання Маніфесту! “У ці хвилини її душа переповнена почуттям величезної любові до батьківщини, вона готова заради неї на будь-які жертви.

Органічний зв’язок з народним життям, прагнення пожертвувати всім для блага свого народу виражається і відносно Наташі до поранених солдатам. Вона кидає всі свої сили на те, щоб якось допомогти їм.

Толстой милується своєю героїнею, захоплюється нею в хвилини близькості з природою. У ставленні до природи також виявляється духовна краса Наташі. Досить згадати, як милується вона красою літньої ночі біля відчиненого вікна, щоб зрозуміти, наскільки ця безпосередня душа близька до природи.

Але Толстой милується не тільки благородними вчинками Наташі, її зовнішністю. Він розуміє Наташу в ті хвилини її життя, коли вона робить помилки, робить неправильні кроки. Толстой розуміє, що це неминуче в її віці, в період становлення характеру, формування особистості. Наташа зовсім не зі злого наміру вирішується бігти з марнословців, гульвісою Анатолем Курагіним. Вона робить це за свою недосвідченість, довірливість. Хоча і в цей час не перестає любити і поважати князя Андрія. Потім, усвідомивши свою помилку, Наташа залишається вірна Болконському до кінця його життя.

Але як би життя жодного відчувала характер героїні, все одно всі головні свої достоїнства, які так цінує в ній Толстой, Наташа не втратила, а, пройшовши через всі життєві випробування, збагатила свій духовний світ, стала ще більш сильною і мужньою.

Незважаючи на великі зміни у зовнішності (“вона погладшала і пошірела, так що важко було впізнати у цієї сильної матері колишню тонку, рухливу Наташу …”), Наташа залишилася все такий же доброї, ніжної, чуйною, самовідданої. Але в ній стало більше розсудливості. Наташа тепер присвятила своє життя вихованню дітей. Вона віддавала всю любов їм і своєму чоловікові – П’єра Безухова.

Толстой пишається своєю героїнею, пишається її умінням любити, її добротою, самопожертвою для блага інших, її розумом, її жіночністю.

Наташа Ростова – приклад, гідний наслідування. Мені здається, що будь-яка людина міг би багато чому повчитися у Наташі Ростової. Вона приклад для кожної дівчини, яка шукає свій шлях у житті. Занадто швидкоплинне життя, щоб вчитися тільки на своєму досвіді. Досвід героїв класичних, творів безцінний. А особливо, якщо це така героїня, як Наташа.





Схожі твори: