Головна Головна -> Твори -> Про Наталку Полтавку, і не тільки про неї (за твором Івана Котляревського «Наталка Полтавка»)

Про Наталку Полтавку, і не тільки про неї (за твором Івана Котляревського «Наталка Полтавка»)



Якщо «Енеїда» І. Котляревського була першим твором нової української літератури взагалі, то «Наталка Полтавка» ввійшла у літературу як перший драматичний твір і була одразу ж оцінена театральними діячами, у тому числі відомим російським актором М. С. Щепкіним і близьким до театру великим українським композитором М. Лисенком, що написав до неї музику. З 1819 року ця п’єса не сходить з театральної сцени й досі користується успіхом. То в чому ж секрет успіху?

Сюжет п’єси, створений на життєвій ситуації, що відбиває реальні взаємини між селянами, досить простий: пан возний, користуючись своїм становищем, намагається примусити бідну селянську дівчину вийти за нього заміж. Але Наталка любить Петра — сироту, та ще й колишнього наймита її батька, що пішов бурлакувати, — і знаходить у собі сили подолати всі перешкоди на шляху до одруження з ним.

Схожі сюжети можна зустріти у багатьох народних піснях і у драматургії, що існувала до І. Коляревського, — в інтермедіях та вертепних драмах. Але порівняно з ними у «Наталці Полтавці» зроблено великий крок уперед— і розвиток дії, і мова, і повноцінність зображуваних образів, і ідейне узагальнення свідчать про яскраву майстерність Котляревського – драматурга.

Видатний український актор і драматург І. Карпенко-Карий називав п’єсу «праматір’ю українського народного театру» та відзначав великий емоційний вплив її на глядачів: «радість, і горе, і сльози Наталки були горем, сльозами і радістю всієї зали».

Останнє твердження заслуговує особливої уваги — співчуття глядачів викликає насамперед образ Наталки Полтавки, ім’ям якої не випадково названо усю п’єсу.

Постать головної героїні — Наталки — зворушує і приваблює своїми чеснотами. Вона змальована як ідеал селянської дівчини. Наталка увібрала в себе усі кращі риси жінки: скромність, чесність, доброту, сердечність та душевну силу.

«Золото — не дівка!… — розповідає про неї виборний. — Окрім того, що красива, розумна, моторна ідо всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших від себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

Котляревський підкреслює й інші дуже важливі риси характеру Наталки: хоробрість, енергійнісь і наполегливість у боротьбі за своє шастя, її усвідомлення власної гідності.

Про це свідчать також слова її пісні:

Небагата я і проста, но чесного роду, Не стижуся прясти, шити і носити воду.

Ще в першій дії п’єси після розмови Наталки з возним помітно, що ця проста дівчина насправді є розумнішою за хитрого «юристу». Розмова з матір’ю переконує, що Наталка здатна до глибокої критичної оцінки людей, а власні вчинки доводять, що її слова не якась відсторонена від життя теорія — Наталка і діє так, як мислить: помірковано, але рішуче. Хоча це зовсім не заважає їй мати почуття гумору — протягом п’єси вона неодноразово промовляє влучні та дотепні слова. Загалом мова Наталки красива, багата і співуча, сповнена мудрими народними прислів’ями.

Тільки материни сльози змушують її погодитися вийти заміж за першого, хто посватається — але це не зрада власних принципів, Наталка має вагому причину піти на самопожертву. «Добра дитина», — каже про неї Терпилиха. Матері ставлять Наталку в приклад своїм дочкам.

Працьовитість дівчини підкреслюється тим, що протягом усієї п’єси ми не бачимо її без діла: вона то шиє, то іде по воду.

Вона не шукає матеріального достатку, навпаки, на її думку, в заможного чоловіка бідна жінка «буде гірше наймички, буде кріпачкою» — хіба багато дівчат розуміє цю ніби просту істину? Треба бути непересічною особистістю, щоб наважуватися виступати проти розповсюджених цінностей і захищати свої.

Здатність Наталки наполягати на своєму найвиразніше проявляється, коли повертається її коханий Петро. Тут вже вона готова відкинути не лише якісь практичні міркування, а навіть усі традиційні звичаї, й виступити проти волі старших — адже йдеться про її кохання.

«Коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію», — заявляє Наталка при всіх і твердо стоїть на своєму. Незламна воля і сильний характер дозволяють їй перемогти у боротьбі за своє щастя.

Але риси її характеру — не просто риси певної окремої особи чи то просто ідеальної жінки. Йдеться не лише про неї. Незважаючи на підкреслену індивідуалізованість, живо та реалістично змальований образ Наталки насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього українського народу. Котляревський створив його, щоб оспівати високі моральні та розумові якості низів тогочасного суспільства. Цим видатний поет і драматург висловив свою віру в народ і оптимізм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки, підкреслив віру у перемогу загальнолюдських гуманістичних принципів. Саме через це образ Наталки не старіє, а продовжує зачаровувати нові покоління читачів та глядачів.





Схожі твори: