Головна Головна -> Твори -> Народ в казках М. Е. Салтикова-Щедріна

Народ в казках М. Е. Салтикова-Щедріна



Важливе місце в творчості Салтикова-Щедріна займають його “Казки”, які підводять підсумок сорокарічної творчої діяльності автора. Велика частина казок була написана в останні десять років життя письменника. І це, звичайно, не випадково. Салтиков-Щедрін вдався до жанру казки у 80-ті роки XIX століття, коли політична цензура була така, що автору довелося знайти форму, найбільш зручну і зрозумілу простому читачеві.

Як і в усіх творах Салтикова-Щедріна, у казках протиборствують дві сили: народ і його гнобителі. Народ виступає тут під масками добрих, беззахисних, знедолених звіряток, а експлуататори-під масками хижаків. Це байковий традиція, Яку ще розвивав у своїй творчості великий російський байкар Крилов. У всіх казках присутня узагальнений образ трудівника, над Яким знущаються гнобителі. Це і Коняга, що представляє собою символ робочої і селянської Русі, і мужики з повісті “Як один мужик двох генералів прогодував”, і багато інших.

Зображаючи важку життя трудового народу, Щедрін співчуває йому, але в той же час і вболіває за його смирення і аокорності, безмірному слухняності. Гіркий сміх крізь рядки відчувається автора, коли він розповідає нам, як мужик звив собі мотузку. Практично у всіх казках письменник малює мужика з любов’ю, показуючи його велику силу і шляхетність. Народ в його творах Честер добрий, сміливий і розумний. Він може зробити все: і себе з паном прогодувати хату побудувати, і коня підкувати, і одяг зшити, і “море-океан” перемахнути. Гнобителі ше в казках виглядають безглуздо, смішно, автор сміється над їх безпорадністю, неуцтвом, неможливістю прожити без мужика. Щедрін висміює такі людські вади, притаманний господарям життя, як жадібність, скупість, деспотизм, повне невігластво. Все це чудово видно в салтиковський збірнику, згадаймо хоча б двох генералів або дикого поміщика з однойменної казки.

Однією з основних ідей, які проповідує автор у своїх творах, є звільнення селян від ярма самодержавства в особі поміщиків. Найкраще це видно у казці “Дикий поміщик”, де автор як би зібрав воєдино всі свої думки і ідеї з цього приводу. Тут особливо гостро поставлена проблема взаємовідносин між замученим народом і кріпосниками: “Скотина на водопій вийде – поміщик кричить: моя вода! Курка за околицю вибредет – поміщик кричить: моя земля! І земля, і вода, і повітря – все його стало. Скіпки не стало мужикові светец запалити, прута не стало, ніж хату вимести “.

Автор показує, що відбувається з поміщиком кинутим селянами: він стає лютим хижаком, немитим, неголених, вмираючим від голоду. І тоді ми бачимо, що немає життя панові без мужика, не може поміщик шматка хліба собі сам добути. Але як тільки повертається народ, всі стає на свої місця. Цим Щедрін хоче сказати нам, що народ – творець багатств, а його господар – лише споживач.

Уособленням обивательщини став “премудрий Піскарьов”, який усе своє життя провів, ховаючись, боячись і побоюючись всіх і вся. Метою життя цього “освіченого, помірно ліберального боягуза став порятунок своєї шкури, щоб уникнути неприємностей, відхід від багатьох життєвих проблем. Нехай він і дожив до глибокої старості, але життя його було так порожня і нікчемна, що, крім усмішки і презирства, ніяких почуттів у читача не викликає.

Цілий ряд казок присвячений висміюванню Царської влади і державного ладу. “Орел-меценат” є пародією на освічену Русь. Автор в особі Орла зображує правителя і його наближених, які знищують культуру, науку для досягнення своїх приземлених, матеріальних цілей.

Незважаючи на любов до народу, письменник не міг не відобразити такі його якості, як довготерпіння, смиренність, покірність. Автор говорить про те, що тільки сам народ може допомогти собі, виправити своє приниження, тяжке, підневільний стан.

Не можна не згадати і про мову казок Щедріна. Створюючи їх, письменник спирався на досвід народної творчості, про що свідчить наявність безлічі прислів’їв, приказок, прісказок. Мова іносказання знайшов відображення в цих творах, видозмінившись відповідно жанру політичної казки. Автор говорить про далеке минуле або про якийсь невідомому місці, а насправді ж він описує сучасну йому дійсність: “Нині цього немає, а був такий час …”. Щедрін вдається до алегорії, використання масок з тваринного світу яким все ж таки не вдалося приховати свій соціально-політичний зміст та ідеї.

У всі часи тема народу, його життя і доля хвилювали російських письменників. Не був винятком у цьому ряду і Салтиков-Щедрін зі своїми казками.


Загрузка...



Схожі твори: