Головна Головна -> Твори -> Чому страждала в сім’ї Кабанова вразлива і палка Катерина?

Чому страждала в сім’ї Кабанова вразлива і палка Катерина?



Головна героїня драми Островського “Гроза” суттєво відрізняється від представників того середовища, в якій їй доводиться жити. Катерина володіє чистою і живою душею, вона не вміє пристосовуватися. Вона беззахисна і слабка перед своєю свекрухою і всіма, хто дотримується поглядів Кабанихи і Дикого. Катерина не може захистити себе і не отримує підтримки від свого слабкого та безвольного чоловіка.

Конфлікт, що виник у Катерини з “темним царством”, дуже серйозний. Спочатку конфлікт зовсім непомітний, молода жінка мовчки страждає. І з кожним днем їй стає все важче і важче жити серед самодурів, ханжей і невігласів. Конфлікт закінчується справжньою трагедією, яка спричинила за собою смерть героїні.

Про те, наскільки важко Катерині, можна зрозуміти з її ж слів, коли вона розповідає про своє дитинство. Юні роки пройшли в атмосфері цілковитої свободи і щирої любові. Ніхто не кривдив Катю,

ніхто не змушував її працювати. Вона відчувала любов і турботу своєї матері. Катерина дуже романтична і релігійна. Вона з дитинства слухала розповіді богомолок, її цікавило все, що вони говорили.

Катерина дуже життєрадісна, вона любить життя в усіх його проявах і викликає у читача жваву симпатію. Але разом з тим доводиться визнати, що Катерина абсолютно не пристосована до життя. З дитинства її оберігала мати від усіх життєвих тягот і турбот, і дівчинка виросла в невіданні, з чим їй доведеться зіткнутися в майбутньому, у дорослому житті. Але не слід забувати, що народилася і росла вона також у купецькому середовищі. А значить, повинна була розуміти, що життя в будинку чоловіка буде нелегкою.

Катерину видають заміж проти її волі. Вона не відчуває до свого чоловіка ніяких теплих почуттів, а й ненависті немає місця в її серці. Дійсно, Тихін – абсолютно безвольний і слабохарактерний чоловік. Він у всьому підкоряється своєї матері, і йому навіть на думку не спадає, що можна чинити інакше. Не випадково Тихон говорить своїй матері, що він не бажає жити своєю волею. Від свого чоловіка Катерина не відчуває підтримки, коли її всіляко пригнічує і принижує свекруха. Катерині доводиться мовчки терпіти. А такої емоційної натурі терпіти чужі причіпки і незаслужені образи дуже і дуже важко.

Катерина дуже добра, У батьківському будинку вона охоче допомагає нужденним. А в будинку чоловіка їй ніхто не може не лише допомогти, а й навіть надати просте людське участь. Катерина по-особливому ставиться до церкви. Церква сприймається нею як світле і прекрасне місце, в якому можна мріяти в своє задоволення. Всі ці якості видають у Катерині мрійливу, зовсім відірвану від реальності, легкоранімую натуру, довірливу і дивно наївну. Таким людям особливо важко миритися з тим, що їх не влаштовує, а відсутність можливості виплеснути свої емоції, розповісти про наболіле для них згубно.

Після заміжжя Катерина змушена жити в атмосфері обману і жорстокості. У дівчини відібрали все, що було їй дорого. І натомість вона не отримала нічого. В результаті з’являється розчарування, душевна порожнеча. Катерину вже не радує відвідування церкви, вона відчуває себе глибоко нещасною. Живе палке уяву працює, а бачить перед собою дівчина тільки похмурі, нерадісні, що пригнічують картини. І у неї з’являються сумні, тривожні думки. Катерина перестає радіти життю, навіть не здатна більше милуватися красою природи.

Але спочатку Катерині і в голову не приходить нарікати і конфліктувати. Вона мовчки терпить приниження і знущання. Звикнути до них вона не може, але поступово починає розуміти, що скрізь одне й те саме. Коли у людини нічого доброго в житті не залишається, він неминуче гине духовно. Але тим не менше кожна людина намагається знайти для себе порятунок.

Катерина знаходить любов в надії, що це прекрасне і світле почуття заповнить порожнечу в її

душі і дозволить їй стати щасливою. Спочатку Катерина намагається полюбити свого чоловіка. Вона говорить: “Я буду чоловіка любити. Тиша, голубчику мій, ні на кого я тебе не проміняю “. Здавалося б, що поганого в щирому прояві своїх почуттів? Але в купецькій патріархальної середовищі, де панує домобуд, прояви почуттів всіляко засуджуються. Саме тому свекруха каже дівчині: “Що на шию-то виснеш, безсоромниця? Не з коханцем прощаєшся “. Дівчину образили ні за що. І так щоразу.

Після від’їзду чоловіка Катерина відчуває себе самотньою. Енергія її живою і палкої душі вимагає виходу, тому не дивно, що Катерина полюбила Бориса, людини настільки не схожого на інших, як, втім, і вона. Любов стала для неї справжнім порятунком. Тепер Катерина вже не думає про задушливій атмосфері кабановского будинку, вона живе своїми почуттями, сподіваннями, мріями. Закоханий людина починає інакше дивитися на життя, перестає помічати нестерпні раніше гидоти. В людині прокидається гордість, він починає більше цінувати себе. Закоханість Катерини – це протест проти її безправного становища, що змушує миритися з долею.

Катерина передчуває свою загибель. Вона чудово розуміє, що її любов до Бориса по суті своїй гріховна. Але разом з тим вона не може опиратися своєму відчуттю, тому що звичне життя вже здається їй повністю ворожою і неприйнятною. Катерина каже своєму коханому: “Ти мене занапастив”. Катерина дуже релігійна і забобонна, не випадково вона страшиться насувається грози, вважаючи її покаранням за скоєний гріх. Катерина починає боятися грози після того, як закохується в Бориса. Вона вважає, що кохання неодмінно буде покарана гнівом Всевишнього. Гріх, вчинений нею, обтяжує героїню. Очевидно, саме тому вона вирішується зізнатися у скоєному злочині. Вчинок Катерини викликає жваву здивування читача, він здається дивним і зовсім нелогічним. Катерина дуже відверта, вона щиросердо відкриває всі свої таємниці чоловікові і свекрухи.

Досконалий нею проступок каменем ліг на її душу. Вона не може пробачити саму себе. Тепер Катерину мучать думки про те, як вона буде жити далі, як вона повернеться додому і буде дивитися в очі чоловікові.

Героїні видається, що її смерть буде гідним виходом із ситуації, що склалася. Вона каже: “Ні, мені що додому, що в могилу – все одно … У могилі краще … Знову жити? Ні, ні, не треба … недобре “. Катерина не може більше жити, тепер вона розуміє, що сама її життя було і буде убогою і нещасливою.

В останньому вчинок Катерини проявляється рішучість і цільність характеру Вона жертвує собою, щоб врятуватися від ганьби і остогидлою життя. А жити зганьбленою Катерина не може. Катерина живе в теперішньому рабстві, і її душа всіляко протестує проти цього. Любов на час підносить її, а потім знову втягує у вир туги й смутку, але ще більшою, оскільки її спіткало велике розчарування в улюбленій людині. Розкаяння і розчарування виявляються настільки сильні, що Катерина вирішується на самогубство.


Загрузка...



Схожі твори: