Головна Головна -> Твори -> Москва на історичному матеріалі

Москва на історичному матеріалі



В 1147 році син Володимира Мономаха суздальський князь Юрій, прозваний Довгоруким, вертаючись із походу на Новгород, запросив до себе на бенкет свого союзника й родича князя Святослава Ольговича: «Прийди до мене, браті, у Москов». Так уперше в 1147 році в літописі згадується про Москву. Цю дату прийнято вважати офіційною датою підстави древнього міста. Розташування Москви винятково зручно в географічному положенні: на високому пагорбі, омиваному ріками Неглинной і Москв-рікою. По цих ріках пропливають торговельні кораблі з великих міст. У Москві зупинялися багаті купці й торговці. Це все визначило історичне значення Москви. В 1156 році були побудовані перші дерев’яні стіни Кремля. У другій половині XII століття був побудований дитинець, або Кремль, що проіснував біля двохсот років.

В XII столітті жителям Москви довелося випробувати страшні ворожі навали хана Батия і його військ. Дерев’яні зміцнення Москви не могли довго втримувати ворога, і в 1238 році хан спалив Москву. Хоча після цього ще не раз вороги спалювали Москву, російський народ знову відроджував її, усе більше зміцнював її й розширював границі. Наприкінці XIII століття при князі Данилові Олександровичеві, сині Олександра Невського, Москва стала центром невеликого питомого князівства. У міру політичного значення князівства росла й облаштовувалася його станиця, заставлялися перші кам’яні по-будівництва. В XIV столітті вироблялися зміцнення міста й нові культурні пам’ятники. Після татаро-монгольської навали Іван Даниилович для збереження культурних цінностей став сам збирати данина з населення й віддавати її татаро-монголам. Але частина данини він залишав для побудови й зміцнення Москви й свого князівства. Перти^-Іванові Данииловиче завжди перебував великий грошовий мішок, тому він одержав прізвисько Калита. Калита в перекладі значить «грошовий мішок». В 1339-1340 роках були зведені дубові стіни навколо Кремля. Кремль став політичним центром феодального князівства, резиденцією великих князів і московських митрополитів.

В 1367-1368 роках при князі Дмитрові Івановичеві побудовані білокамінні стіни Кремля. У той час це було першокласне зміцнення й створювало серйозну перешкоду ворогам. Розвиток економічних зв’язків між окремими російськими князівствами й необхідність організації загальної оборони від зовнішніх ворогів привели до поступового зімкнення російських земель у єдину державу. Осередком складній росіянці нації стала Москва, розташована в центрі основних російських земель. Вона початку розширювати свої границі, збираючи навколо себе розрізнені князівства. З невеликої міцності, який вона була в XII столітті, Москва перетворилася у велике торговельне й ремісниче місто. Москва стала вузлом великих сухопутних і водних торговельних шляхів. Утворення Російського централізованої держави в другій половині XV століття сприяє росту Москви.

Білокамінні стіни Кремля прослужили біля ста років, за цей час вони сильно постраждали від війн. В 1485-1495 роках були побудовані нові цегельні стіни Кремля. Для побудови нових стін Кремля в Москву приїжджають італійські архітектори, які славилися в Європі своїми кріпосними спорудженнями. Зараз Москва є столицею й культурним центром Росії. У Москві зберігають пам’ять історії міста й держави історичні пам’ятники архітектури. Головне місце серед соборів-музеїв займає древній Успенський собор. Він побудований в 1473-1479 роках італійським архітектором Фиораванти. Зведенню собору надавалося величезне значення. Великі московські князі прагнули підкреслити й затвердити могутність столиці. Значний інтерес являє собою настінний живопис собору 1642-1643 років. У ці часи над прикрасою собору працювало більше ста кращих живописців Росії.

У південній частині Соборної площі, ближче до Москв-ріки, перебуває Благовіщенський собор. Він є пам’ятником російського зодчества, у якому зібрані досягнення національної архітектури того часу. У Благовєщенськом соборі зберігся один з найдавніших російських іконостасів – пам’ятників историко-художе-ственной цінності. Із західної сторони Успенського собору розташована маленька одноглава церква Ризоположения. Її побудували псковські майстри в 1484-1485 роках у стилі раннемосковской архітектури.

Напроти Благовіщенського собору перебуває Архангельський собор. Він побудований в 1505-1508 роках італійським архітектором Алевизом Новим на місці древнього храму, спорудженого ще при Іванові Розжарюєте в 1333 році. Зберігши традиційні форми й план російського пятиглавого храму в зовнішнім оздобленні будинку, зодчий додав йому риси, характерні для епохи Ренесансу. У Москві завжди було багато монастирів. Багато хто з них були засновані на згадку про яку-небудь важливу подію в державі або на честь святого догідника. Будувалися вони по типі Кремля – як потужні фортеці на підступах до «першопрестольного граду» Московської держави. В XIII столітті монастирі були дерев’яними й часто горіли. Тому з XIV століття їх стали зводити з білого каменю – вапняку, потім із червоної цегли. На подвір’ях монастирів з’явилися церкви з високими дзвіницями – «маківками», схожі на писані тереми.

Одним із красивейших московських монастирів є Новодівочий жіночий монастир. Він був заснований на південній границі Москви в 1524 році князем Василем III на згадку повернення до складу Російської держави Смоленська, більше ста років Великого князівства, що перебувався під владою, Литовського. Монастир розташований на березі Москв-ріки, у чотирьох кілометрах від Кремля. Він не раз відбивав нападу кримських татар і польсько-литовських військ.

Новодівочий монастир – один з найдавніших на території сучасної Москви. Комплекс із господарських, житлових і культових будівель оточений кріпосними стінами, що мають дванадцять веж і двоє парадних проїзних воріт. Центром монастиря є собор Смоленської ікони Богоматері. У соборі зберігся гарний стінний розпис, дорогоцінне начиння, тканини, вишивка. Недалеко від нього розташовується шестиярусная дзвіниця. Історичний інтерес представляє цвинтар Новодівочого монастиря. На ньому поховані учасники Вітчизняної війни 1812 року, декабристи, що видаються російські письменники, відомі вчені, державні діячі, актори. З 1922 року монастир став Музеєм історії й російського мистецтва XVI-XVII століть, з 1943 року – це філія Історичного музею. Поміняли один одного сторіччя. Змінилася Москва, сильно розрослася. Але й донині прикрашають її величні будівлі стародавніх монастирів, церков і храмів.

 


Загрузка...



Схожі твори: