Головна Головна -> Твори -> «Чорна злість, свята злість» (О. Блок і революція)

«Чорна злість, свята злість» (О. Блок і революція)



Невідворотність відплати. Мабуть, це головне у блоківському сприйнятті революції. Занадто довго у країні панували приниження, і «бруд, і морок, і убогість». Занадто довго правили «ситі». Капіталізм сприймався Блоком як щось далеке, диявольське, демонічне. Безправні, замучені непосильною працею роботяги, зігнуті спини – це життя. Але жовті, як очі нічного звіра, вікна, цей «недвижний хтось, чорний хтось», що то вважає народ, то недобре сміється – хто він? Це опис фабрики в однойменному вірші.

  • …Недвижний хтось, чорний хтось
  • Людей уважає в тиші.
  • Я чую все з моєї вершини:
  • Він мідним голосом кличе
  • Зігнути змучені спини внизу,
  • Що зібрався народ.
  • Вони ввійдуть і розбредуться,
  • Навалять на спини лантухи,
  • І в жовтих вікнах засміються,
  • Що цих жебраків провели.

І на тлі вбогості селян і робітників – убогість   існування  тих,   кому  з   волі долі дісталося більш благополучне життя. І що ж – «вони нудьгували, і не жили»,  це благополучне життя було абсолютно порожнє і нікчемне, чинні обіди, якісь баби.. І – збурювання тому, що «стривожено їхній прогнилий хлів». «Сичать  пергаментні мовлення,   із працею ворушаться мозки»… На порозі революція 1905 року. І палять їм слух благання про хліб І червоний сміх чужих прапорів! Старий світ доживає останні дні. Бог з ним, нехай доживає, але «чистим дітям непристойно їхню стару нудьгу наслідувати». Революція – перша, провальна – виявляється трагічною і кривавою. Гинуть безневинні люди.

  • Ішли на приступ.
  • Прямо в груди Багнет наточений спрямований.
  • Хтось крикнув:  «Будь прославлений!»
  • Хтось шепотить: «Не забудь!»
  • Поруч упав, сплеснувши руками,
  • І над ним зімкнулася рать.
  • Хтось б’ється під ногами,
  • Хто – не час згадувати.
  • Тільки в пам’яті веселій
  • Десь спалахнула свіча.
  • І пройшли, юрбою важкою
  • Тіло тепле топчучи…
  • Але тоді все заслоняє романтика:
  • Що ж! Голосніше буде скрегіт,
  • Солодшою біль і яскравіше смерть!

Не жаль такого життя – повного безглуздої, що отупляє роботи. Не жаль і такого минулого з його мертвущою нудьгою і вульгарністю, з його задушливою несправедливістю. Хочеться змін, про революції мариться, як про грозу – що гримне, очистить, освіжить. Та і скільки народу терпіти?

  • У голодній і хворий, неволі
  • І день не в день, і рік не в рік.
  • Коли ж всколоситься поле,
  • Зітхне скривджений народ?

Невідворотність революції розуміли практично все. Але от – гримнула. І що ж? Терор, розруха, первісна дикість. Блок так пояснював те, що діється в країні: «Чому дірявлять древній собор? – Тому, що сто років тут ожирілий поп, ікаючи, хабарничав і торгував горілкою. Чому гадят у люб’язних серцю панських садибах? – Тому, що там насилували і пороли дівок: не в того пана, так у сусіда». Він писав про те, що до революції примазалися «сотні шахраїв, провокаторів, чорносотенців, людей, що люблять погріти руки». Він ще не знав, як багато буде цих що примазалися, і скільки влади вони приберуть до рук… Поки інтелігенція оплакує загублену Росію, Блок пише «Дванадцять». І старий світ у поемі, «хвіст, що піджав», – це дурна бабуся-курка, буржуй, «як пес голодний», брюхатий поп, бариня в каракулі… І – все. Ні, він не ідеалізує тих. Що прийшли на зміну. Всі ці Петькі і Андрюхі з їх «смутною злістю», що кипить у груді, з безглуздим вбивством, у пошуках «незримого ворога», «до всього готові, нічого не жаль» – все це далеко від досконалості. Але з ними – Ісус Христос.

Тому що з ким і бути Йому, якщо не із приниженими, позбавленими любові, тепла, – не із сильними ж світу цього! Колись Блок втратив гаряче кохану дружину – тому що не бачив, не зауважував живу людину за придуманим образом. Тепер він так само ідеалізує революцію, не в силах повірити у неправильність обраного Росією шляху. Він помер дуже рано, у 1921 році. Це, можливо, врятувало його від більш гіркої долі – загинути від рук тих, кого славив, в ім’я ідеї зневажаючи такими «дрібними» трагедіями, як покалічені долі, страти…


Загрузка...



Схожі твори: