Головна Головна -> Твори -> Своєрідність теми кохання в прозі О. І. Купріна (1)

Своєрідність теми кохання в прозі О. І. Купріна (1)



серце знов горить і любить – тому,

Що не любити воно не може.

О. С. Пушкін

Творчість Олександра Івановича Купріна тісно пов’язане з традиціями російського реалізму. У своїй творчості письменник спирався на досягнення трьох своїх кумирів: Пушкіна, Льва Толстого, Чехова. Головний напрям творчого пошуку Купріна виражено в наступній фразі: “Треба писати не про те, як люди збідніли духом і опошлелі, а про торжество людини, про силу і влади його”.

Тематика творів цього письменника надзвичайно різноманітна. Але є у Купріна одна заповітна тема. Він торкається до неї цнотливо і побожно, так інакше до неї і не можна торкатися. Це тема кохання.

Справжньою силою людини, здатної протистояти дичавіє дії лжецівілізаціі, для Купріна завжди була самовіддана і чиста любов. В одній з робіт письменник називає три прояви любові: овіяній “ніжним цнотливим пахощами”, “могутній заклик тіла” і “розкішні сади, де ростуть таємничі, нахабні гриби”. Купрін не заперечує можливість існування жодної з форм, але підкреслює нікчемність і презирством “всіх зусиль обплутати її (любов) ланцюгами умовності”. Проте художник не припиняє пошуку гармонійного почуття. На цьому шляху і була створена повість “Суламіф”.

Письменник блискуче оспівує духовне єднання закоханих, яке так велике, що кожен готовий на самопожертву заради іншого. Тому навчений, всі хто пізнав Соломон і юна пастушка Суламіф однаково великі. Їм, здатним на таке вже й рідкісне і гармонійне відчуття, дарується можливість морального піднесення.

Свій ідеал кохання Купрін шукав у сучасного йому життя, однак письменник так і не побачив торжествуючої любові, “міцною, яко смерть”. Навіть Олеся з однойменної повісті, яка принесла себе в жертву в ім’я свого почуття до Івана Тимофійовича, не змогла пробудити в ньому високе духовне начало. А сила любові для самого Купріна полягала саме у перетворенні душі. Трагедія Олесі в тому, що вона покохала людину “доброго, але тільки слабкого”.

Від любові не сховаєш нічого: або вона висвічує справжнє благородство душі людської, або вади та низинні бажання. Письменник як би перевіряє своїх героїв, посилаючи їм почуття любові. Словами одного з героїв Купрін висловлює свою точку зору: “Любов повинна бути трагедією. Найбільшою таємницею в світі! Ніякі життєві зручності, розрахунки і компроміси не повинні її торкатися “. Для письменника вона – дар божий, доступний не кожному. Любов має свої вершини, які здатні подужати одиниці з мільйона. Конкретним прикладом служить жовтків з повісті “Гранатовий браслет”. Образ жовткова розкрито в найвищій точці підйому внутрішнього. Проте цьому станом передувало внутрішній розвиток: спочатку були листи з наполегливим бажанням побачень, пошуки погляду Віри Шейном на балах і в театрі, а потім – мовчазне “схиляння”, але і впевненість, що “сім років безнадійної ввічливій любові дають право” хоч раз на рік нагадувати про себе. Жовтків не міг кожен день, кожну годину і кожну хвилину дарувати свою любов Вірі Миколаївні, тому він подарував їй гранатовий браслет, найдорожче, що у нього було, щоб хоч якось поєднати себе з Вірою. Він був безмежно щасливий вже тим, що до його подарунку доторкнуться руки його богині.

Герой гине, але велич його почуття в тому й полягає, що навіть після відходу жовткова з життя воно пробуджує внутрішні сили Віри. Лише під час прощання з прахом жовткова Віра Миколаївна “зрозуміла, що та любов, про яку мріє кожна жінка, пройшла повз неї”. У відповідь почуття відбулося, нехай “одну мить, але навіки”.

Любов як сила, здатна перетворити світ, завжди приваблювала Купріна. Але він був дуже чуйний і до страшних процесам обміління, викривлення, загибелі цього природженого дару. Така трагедія показана в повісті “Яма”. Автор не затінював страшної правди, тому що хотів застерегти молодь від етичного падіння, пробудити в її душі ненависть до пороку і бажання протистояти йому. Купрін показує, що душа у мешканок будинку розпусти жива, і вона, безсумнівно, більш чиста, ніж у тих, хто сюди приходить.

У любові героїв Купріна тисячі відтінків, і в кожному її прояві – свою журбу, свій злам, своє пахощі. Навіть незважаючи на трагічну розв’язку герої щасливі, тому що вважають, що освітила їх життя любов – це справжнє, прекрасне почуття.

Олександр Іванович Купрін завжди і всюди благословляв любов. Він посилав благословіння всьому сущому: землі, вод, деревам, квітам, небесам, людям, звірам і вічної краси, укладеної в жінці.


Загрузка...



Схожі твори: