Головна Головна -> Твори -> Мої думки і почуття, викликані творами збірки . І.Франка “Зів’яле

Мої думки і почуття, викликані творами збірки . І.Франка “Зів’яле



листя”  Збірка “Зів’яле листя” —- велике досягнення в скарбниці української літератури. І.Франко писав її більше десяти років, давши їй підзаголовок “Лірична драма”. Збірка вийшла в 1896 році. То були найтяжчі роки в житті поета. Він зазнав пекучих ударів з боку шляхти, урядових сил. До того ж І.Франко не мав і особистого щастя. Обставини розлучили його з коханою — Ольгою Рожкевич, до якої він серцем линув і прагнув поєднати з нею своє життя. Усе це викликало сумні мотиви збірки.  Видатний поет і вчений Максим Рильський збірку “Зів’яле листя” поставив поряд з кращими інтимними поезіями Т.Шевченка і О.Пушкіна. Великого Каменяря захоплювала краса народної пісні, її глибокий ліризм, тональне багатство і безмежний оптимізм. Ряд поезій у збірці “Зів’яле листя” написаний у стилі українських народних пісень. Поезії “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Ой ти, дубочку кучерявий”, “Ой жалю, мій жалю”, “Червона калина, чого в лузі гнешся?” завдяки своїй милозвучності і яскравості образів стали відомими широкому загалу. Вони чарують нас своєю щирістю, образністю, мелодійністю.  Мені дуже подобається поезія “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…” Контрастними порівняннями, що властиві народній пісні, Франко зображає красу дівчини, яка чарує душу закоханому, пробуджує палке почуття любові:     Ой ти, дівчино, з горіха зерня,  Чом твоє серденько — колюче терня?  Чом твої устоньки — тиха молитва,  А твоє слово остре, як бритва?  Чом твої очі сяють тим чаром.  Що то запалює серце пожаром?     Ми відчуваємо, як страждає ліричний герой. Для нього мила, яку він втратив, водночас радощі і горе. Лишилася тільки невгасима любов, яка ранить його серце.     Тебе видаючи, любити мушу,  Тебе кохаючи, загублю душу!  Очі коханої — кращі від сонця, вони запалюють серце пожаром.  Поезія “Червона калино, чого в лузі гнешся?” пройнята глибоким ліризмом і високою музичністю. Читаючи її, ніби чуєш журливу мелодію, співзвучну глибоким переживанням червоної калини. Ця поезія — своєрідний діалог між дубом і калиною, діалог сили і ніжності. Трагедія калини в тому, що дуб своїм гіллям закрив їй сонце, підточив сили:     Я в гору не пнуся, я дубам не пара,  Я дубам не пара;  Та ти мене, дубе, отінив, як хмара,  Отінив, як хмара.     Калина прагне до світла, до сонця, як людина — до життя, щастя, краси, любові. Мені здається, що краса природи в зображенні поета не мертва, а персоніфікована. Поезія викликає в душі читача бадьорі, світлі почуття.  Ряд ліричних поезій збірки (“Безмежнеє поле…”, “Не минай з погордою”, “Твої очі, як те море”) покладено на музику. Особливо чарує нас романс К.Данькевича на слова чудового вірша Франка “Чого являєшся мені у сні?” В ньому хвилююче відтворено велику, ніжну, але неподільну любов юнака. Тільки у сні з’являється його образ коханої, тривожить його зранене любов’ю серце. Герой щиро кохає свою милу, хоч вона й згордувала ним. Довга розлука ятрила серце пекучим болем, але не згасила вірного кохання. Свою безнадійну любов герой переливає в сумні пісні:     В життю ти мною згордувала.  Моє ти серце надірвала,  Із нього визвала одні  Оті ридання голосні —  Пісні.     Завершується ця поезія звертанням до коханої:     Являйся, зіронько, мені  Хоч в сні.     Здається, що ці рядки поет писав кров’ю серця. Такі вони ніжні, сердечні.  Високі почуття любові оспівуються і у поезії “Не раз у сні являється мені”:     Не раз у сні являється мені,  О люба, образ твій, такий чудовий,  Яким яснів в молодощів весні,  В найкращі хвилі свіжої любови.     Чарівна і неповторна інтимна лірика великого сина України дає читачам силу і наснагу, наче джерельна вода. Лірика Франка безсмертна. Краще М.Коцюбинського не скажеш: “У Франка є прекрасна річ — лірична драма “Зів’яле листя”. Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш І кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові — лірикові, співцеві кохання і настроїв”.





Схожі твори: