Головна Головна -> Твори -> Онєгін і Тетяна

Онєгін і Тетяна



Кожен письменник у своїх творах задає одвічне запитання: в чому сенс життя, і намагається відповісти на нього. О. С. Пушкін у своєму романі “Євгеній Онєгін” теж шукав відповідь на це питання. У виразі думок і почуттів поета величезна роль належить персонажам роману. Строкатої натовпом проходять перед читачем Гвоздін, Пустякову, Скотініни, “необхідні дурні” великосвітського суспільства. Може бути, у благополучній суєті столичного дворянства і відображений ідеал життя? Ні, в зображенні цих персонажів явно відчувається іронія, а то й насмішка. А Ольга і Ленський? Вони виділені із загальної маси дворян, але їх спосіб життя теж не можна поставити за приклад.

Самим крупним планом в романі показані Онєгін і Тетяна. Поет говорить про героя: “Мені подобалися його межі”. А героїню називає своїм “вірним ідеалом”. Значить, в Онєгіні не всі схвалюється, а в Тетяні – все. Очевидно, при розгляді цих образів можна відповісти на поставлене перш питання.

У Онєгіна і Тетяни є якості, які їх зближують. У суспільстві, де “вихованням не дивно блиснути”, наші герої виділяються своїми знаннями. Євген досконало знав французьку мову, був знайомий з художньою літературою, з історією, “читав Адама Сміта”, добре розбирався в театральному мистецтві.

Тетяні з дитинства книги “замінювали все”. За читанням романів вона провела не одну ніч. А пізніше з жадібністю читає книги в бібліотеці свого обранця.

І Онєгін, і Тетяна мають проникливим розумом. Онєгін знав людей. Він слухав Ленського з посмішкою, розуміючи незрілість його суджень. Ольга для Онєгіна – пересічна панянка, він дозволяє собі шепотіти їй “якийсь вульгарний мадригал”, з Тетяною ж Євген завжди серйозний. А Тетяна зуміла постічь’даже таку складну і суперечливу натуру, як Онєгін.

Об’єднує героїв незалежність їх суджень і вчинків. Онєгін в бесіді з Ленським абсолютно вільно все піддає суду, ухиляється від спілкування з назойлівьйугі сусідами-поміщиками. Він не завжди дбає про те, яке про нього складеться думка. Наділена “примхливу головою”, Тетяна різко висловлюється про пишноти, мішурі, суєті вищого світу. Онєгіна і Тетяну зближують і чесність і правдивість у взаєминах.

На довірливе лист Тетяни Євген відповідає “визнання також без мистецтва”.

Чи дивно, що розумні, проникливі люди, якими були Онєгін і Тетяна, відчували себе абсолютно самотніми у тому середовищі, до якої вони належали за народженням?

Поет відзначає, що Онєгін в добірному товаристві “здавався чужим”. Тетяна навіть у рідній сім’ї “здавалася дівчинкою чужий”. Але, володіючи деякими схожими якостями, герої різні між собою.

Себелюбству Євгена протиставлена душевна щедрість

Тетяни.

Ці якості проявляються перш за все в любові. Якщо егоїзм Євгена був тим грунтом, на якій виросла легка ставлення до любові, то душевна щедрість Тетяни пояснює її самозречення і вірність у серцевому прихильності.

З юних років “наука пристрасті ніжною” заміняла Онєгіна справжні почуття. Як легкокрилий метелик, пурхав він, часто міняючи прихильності. У хвилину одкровення він визнається Тетяні, що “сімейна картина” його не полонить, що він не здатний нікого довго любити.

Пізніше, домагаючись любові Тетяни, знатної великосвітської дами, княгині, Онєгін думає тільки про себе і своїх

стражданнях.

Тетяна належить до тих піднесеним і багатим натур, які не знають розрахунку в коханні. Вони віддають всі сили серця цьому почуттю, і тому воно прекрасно і неповторно.

У всіх вчинках Онєгін керується тільки своїми забаганками. Він зав’язує дружбу з Ленським від нудьги, аби вбити час. Щоб тільки на час розвіяти нудьгу, викликає ревнощі Ленського на іменинах у Ларіним, доглядаючи за Ольгою, а потім, піклуючись про свою репутацію, вбиває молодого поета на дуелі.

У щедрому серці Тетяни завжди знайдеться місце співчуттю, співчуттю до людини, почуття обов’язку перед ним. Вона часто ходить до самотньої могилі Ленського. Керуючись почуттям подружнього обов’язку, Тетяна відкидає любов Онєгіна, хоча продовжує його як і раніше любити.

Проте основним відмінністю між героями є повна байдужість Євгенія і глибока прихильність Тетяни до “низької” природі і народу. Хіба міг вихований французами-гувернантамі в галасливій суєті столиці, далеко від народного життя Євген відчувати принадність “низькою” природи, відчувати необхідність зв’язку з народом? До всього цього він залишається байдужим. Только.на короткий час його могла полонити невибаглива сільська природа. А потім він побачив, “що і в селі нудьга та ж”.

Зовсім інша Тетяна. Зросла серед привільних полів, зелених дібров тінистих, щодня спілкуючись з народом, вона зберігає на все життя глибоку, ніжну любов до рідної землі і її природі, зворушливу прихильність до “бідним селянам”. Ще з дитинства “вона любила на балконі попереджати зорі схід”, спостерігати за зірками. Дерева, квіти, струмки – це її друзі, яким можна довіряти свої таємниці.

Тетяна співчувала народу (“бідним помагала”), але особливу ніжність у її душі викликає няня, яку вона називає “мила”. Цих симпатій ніщо не може винищити в душі Тетяни: ні довга вимушена розлука, ні високе положення в світі. Її душа тужить і рветься до рідних місць, звичного способу життя.

Різне ставлення до народу, до рідної природи є тим вирішальним чинником, який допомагає дати остаточну оцінку героям.

Онєгін – тип “зайвої людини”. Тетяна – позитивна героїня.

В образі Онєгіна О. С. Пушкін показав ту частину інтелігенції 20-х рр.. XIX ст., Яка негативно ставилася до суспільно-політичним порядкам того часу. Але і з. народом таких людей ніщо не пов’язувало. Вони перетворювалися на “егоїстів мимоволі”, в марних для суспільства людей. Таке життя не мала ніякого сенсу.

Тетяна ввібрала в себе все краще, чим багатий народ, вона носителька таких прекрасних рис характеру, як любов до батьківщини, правдивість, чесність, вірність обов’язку.

Життя Тетяни мала певне позитивний зміст, хоча його ще не можна назвати високим, тому що становище жінки в той час був такий, що у суспільному житті вона жодної ролі не грала.

А життя знаходить високий сенс лише тоді, коли людина потрібна народу, служить йому, бореться за його щастя.





Схожі твори: