Головна Головна -> Твори -> Лев Толстой у розумінні І. О. Буніна

Лев Толстой у розумінні І. О. Буніна



Значення творчості та ідей Л. М. Толстого в розвитку російської суспільної і філософської думки важко переоцінити. У свідомості людей кінця XIX – початку XX століття Толстой – людина, яка своєю теорією непротивлення злу насильством фактично переглянув багато принципів християнства і дав його нове трактування, а також створив нову філософську систему. А тому сучасники Льва Миколайовича не раз зверталися до аналізу проблем, поставлених Толстим, тому ми можемо говорити про вплив ідей Толстого на світогляд багатьох російських письменників і тому фігура Толстого, його доля і значимість для російського суспільства стала об’єктом інтересу багатьох мислителів того часу. Не був тут винятком і І. А. Бунін.

Можна без перебільшення сказати, що Л. М. Толстой став як би “темою життя” І. О. Буніна. До його імені Бунін звертається неодноразово, від юнацької пори до кінця своїх днів. Найбільш повно своє ставлення до Л. М. Толстому І. А. Бунін сформулював у книзі “Звільнення Толстого”, виданій в 1937 році. Створенню цієї

396

книги передували довгі роздуми над особистістю, творчістю та філософією Толстого. Ми не помилимося, якщо скажемо, що до часу написання твору І. А. Бунін уже “перехворів” ідеями толстовства, стадія захоплення пройшла. Перед нами постає зрілий та зважений аналіз істинного значення життєвого шляху генія.

“Звільнення Толстого” – не звід спогадів: документальні свідчення про життя письменника (від імені самого Буніна, Софії Андріївни, дітей Толстого) наводяться лише для підтвердження загальної бунінської концепції сенсу буття мислителя. Твір є швидше релігійно-моралістичні трактатом, в якому підбиваються підсумки життя, і свого роду реквіємом по художнику, по філософу, що висловив трагедію творця взагалі і самого І. А. Буніна зокрема.

І. А. Бунін загострено відчуває дистанцію між собою та Л. М. Толстим і розуміє, що сам не володіє силою “пророка”, а тому велич моральності Л. М. Толстого займає його ще більше. Нарис починається з цитати з повчань Будди, і від неї І. А. Бунін проводить паралель між філософією Толстого і “нерухомими” східними релігіями і доводить, що філософські і релігійні шукання Толстого, підпорядкувавши собі життя, перетворили її в подвиг, надали особливу цінність творчості письменника, насититися її духовністю.

Для І. А. Буніна Л. М. Толстой – один з небагатьох за всю історію людства людей, хто замислювався над сенсом життя і підпорядкував цим ідеям все своє існування. А тому Л. М. Толстой стоїть в одному ряду з найбільшими пророками, святими, мудрецями. “Одноманітність Толстого подібно до того одноманітності, яке властиво давнім священним книгам Індії, пророкам юдеї, повчань Будди, сурам Корану”, – пише І. А. Бунін. Протягом всього життя письменника Л. М. Толстой залишається для нього творцем абсолютних цінностей у сфері мистецтва й думки. “Мріяти про щастя бачити його” – ось той захоплений лейтмотив, який визначає тональність бунінському роздумів про Толстого. І в цьому сполучається й непогрішний авторитет художника, і захоплення близькістю Толстого до народу, його поглядами на людину, на життя і на смерть.

Все життя Л. М. Толстого І. А. Бунін ділить на 12 семирічних етапів: 1 – дитинство, 2 – отроцтво, 3 – юність, 4 – служба, 5 – відхід зі служби, одруження, початок роботи над “Війною і миром” , 6 – життя в родині, “Війна і мир”, 7 – “Анна Кареніна”, народження шістьох дітей, 8 – “вико-адже”, “В чому моя віра”, 9 – Москва, книга для народу, 10 – відмова від авторських прав на твори, 11 – “Воскресіння”, 12 – смерть. Життєвий шлях мислителя видається при цьому постійною боротьбою між чимось нескінченно великим і неприборканих, з одного боку, і вузьким, тілесним – з іншого. До кінця життя у Л. М. Толстого вже немає ні граду, ні вітчизни, ні миру. Залишається тільки “звільнення”, догляд, повернення до Бога, повне розчинення в ньому. Все життя корчились над розгадкою таємниці смерті, І. А. Бунін приходить в кінці кінців до її поетизації. Смерть постає руйнівниця всіх суперечностей і початком нового, невідомого існування: “Пора прокинутися, тобто померти”. Аналізуючи смерті героїв Л. М. Толстого, наприклад, Андрія Болконського, який в останні хвилини думає про любов, І. А. Бунін створює реквієм самому письменникові.

І. А. Бунін не може прийняти ленінського розуміння Толстого. Якщо Ленін говорить, що “Толстой смішний як пророк, який відкривав нові рецепти порятунку людства”, то І. А. Бунін саме так і лише так уявляє собі Толстого. Буніну не цікаво суспільне значення творчості письменника, він проходить повз соціальних протиріч його творів. Думка Буніна тече під позаісторичне, позасоціальна, космічному руслі, в “загальнолюдському” контексті і підкріплюється постулатами буддизму, судженнями Біблії та записами самого Л. М. Толстого. І. А. Бунін намагається вивести закони єдиного ланцюга людського існування, мізерно малої часткою якої постає окрема особистість у міріад людей. Його цікавить питання: “Яке походження великих?” У всіх рисах та манерах Л. М. Толстого І. А. Бунін бачить приватні прояви “зоологічної” особистості генія.

І. А. Бунін часто йде від прямої авторської оцінки ланок життя Л. М. Толстого, підбираючи свідоцтва його близьких, друзів, наводячи висловлювання самого Толстого і зближуючи їх з цитатами з Біблії, повчаннями Будди, античних мислителів. Так поступово вимальовується основна тема нарису: Бунін славить життя Толстого, яка постає в його зображенні не просто як рух по шляху “розчарування в мирському”, але як безмірне розширення особистості, що призвело до відмови від усього корисливого, суєтного, тимчасового, до болісним зусиллям вирішити “найголовніше” – зрозуміти сенс існування.

Безсумнівним достоїнством книги є спостереження над особистістю Л. М. Толстого, саме вони допомагають простежити постійну боротьбу думок і почуттів. Стверджуючи існування неосяжного світу митця, І. А. Бунін показує, як поступово включає в себе особистість Л. М. Толстого всі скорботи, сподівання та радості світу. Для І. А. Буніна життя Л. М. Толстого – великий подвиг, де головним було розширення особистості, відмова від егоїстичного існування; сама ж фігура Л. М. Толстого, на його думку, настільки величезна, що порівнянна лише з Буддою і Христом .





Схожі твори: