Головна Головна -> Твори -> «Теплий» гумор в оповіданнях В. Шукшина

«Теплий» гумор в оповіданнях В. Шукшина



В оповіданнях Шукшина читач знаходить співзвуччя багатьом своїм думкам. В оповіданнях описуються повсякденні події. Такі історії могли статися практично з кожним. Однак саме в цій повсякденності і таїться найглибший зміст. В. Шукшин вміє майстерно помічати окремі деталі, які виявляються для людини дуже і дуже важливими. Також автор беззлобно підсміюється над своїми героями, роблячи їх підчас смішними і безглуздими. Але його гумор теплий і людяний. Він не засуджує і не відкидає нікого своїх героїв, навпаки, він щиро любить їх і всіляко турбується про них.

На простих прикладах Шукшин показує весь трагізм і гіркоту людського життя. Наприклад, коротка розповідь “Раскас” (помилки немає – у Шукшина саме таку назву) спочатку змушує читача посміхнутися над горопашним Іваном Петіна. Але потім стає до болю шкода простого мужика-шофера, від якого пішла молода красива дружина. Іван Петіна не може впоратися зі своїм горем. Він вирішує написати розповідь про все, що трапилося, і відправити його в газету. Цей вчинок свідчить про те, що те, що трапилося боляче поранило Івана, змусило його страждати. Він самотній і відлюдник. Він може здатися комічним, але читач розуміє, що в цій комічності криється неабияка частка трагедії.

Історія, яку намагається на папері переказати Іван Петіна, здається безглуздою і смішною. Шофер не знайомий з правописом, не знає елементарних правил орфографії. Тому в кожному слові він робить помилки. Він намагається висловити свій біль, а виходять при цьому безглузді і смішні фрази. Редактор, який починає читати “раскас” Івана Петіна, сміється. Йому важко зрозуміти, що перед ним стоїть розстроєний і нещасна людина.

Дійсно, Шукшин дивиться на своїх героїв з неабиякою часткою іронії. Але він не іронізує над їхніми почуттями й думками. Кожна людина може здатися іншим смішним, але це зовсім не привід давати йому зневажливе оцінку. Кожна людина здатна на прояв людських почуттів – любові, ревнощів, надії на щастя.

Іноді на сторінках творів Шукшина сама надія на щастя постає чимось комічним і навіть дещо дивним. Наприклад, в оповіданні “Безсовісні” овдовілий старий Глухів тяготиться самотнім життям і хоче запросити до себе в будинок стару Отавіну. Він малює у своїх мріях картини тихого домашнього затишку, коли поруч є хоч одна жива душа. По суті, у мріях старого немає нічого поганого і негожого. Людина не повинна жити сам. Інакше він перетворюється в саме нещасна істота на світі.

Можливо, затія старого і здійснилася б. Але на біду свою, вирішив він діяти не сам, а попросити про допомогу стару Малишеву. Колись давним-давно він був у неї закоханий. З тих пір спливло багато води, і залишилися вони хорошими друзями. Стара Малишева виставила затію старого в такому світлі, що і Глухів, і Отавіна навіть згадати вже про цю затію не могли без здригання.

На перший погляд, ситуація може здатися смішною. Дійсно, Шукшин з теплою усмішкою розповідає про намір старого одружитися. Але при цьому в оповіданні ясно відчувається трагічний момент. Два літніх людини, які багато прожили і випробували, цілком гідні на старості років знайти сердечне тепло і домашній затишок. Але безжалісне засудження з боку позбавляє їх будь-якої впевненості в собі. Трагізм ситуації в тому, що люди перестали прислухатися до себе, звертаючи увагу на зле і недоброзичливе оточення. В оповіданні в ролі цього оточення виступає стара Малишева. Вона вважає своїм обов’язком образити інших, позбавляючи їх будь-якої надії на спокій і щастя. Головний герой оповідання “Психопат” Сергій Іванович Кудряшов викликає посмішку. Він так принциповий і непримиренний, що це здається навколишнім забавним. При зіткненні з медичною сестрою його обурення виливається в гнівну промову. Він обурений невмінням медсестри робити уколи. І намагається висловити свої думки з цього приводу. Він трохи смішний, але разом з тим у його словах є частка правди: “Я не лаюся з вами, я правда хочу зрозуміти: невже так можна жити? Адже не знає людина ні справи свого, ні … навіть знати-то не хоче, не любить, і сидить – хмуриться важливо “.

Сергія Івановича обурює байдужість до нього з боку лікаря та медсестри. Може бути, він висловлює свої претензії надто емоційно і комічно. Але він хоче донести до оточуючих свої думки. Сам він працює бібліотекарем і дуже захоплений своєю роботою. Він шукає і викуповує у населення старі книги і журнали. Він упевнений, що кожна людина має робити свою справу досить добре. В іншому випадку немає сенсу братися за справу взагалі. Не випадково у фіналі оповідання доктор все-таки виявляє цікавість до особистості самого Сергія Івановича. Це викликає надію на те, що “психопат” все ж таки буде почутий і зрозумілий оточуючими.

У творах Шукшина герої здаються живими та реальними. Читач переймається відчуттям, що був особисто знайомий з кимось із них. Автор дуже переконливо малює людські характери. Кожен з героїв оповідань Шукшина живе своїм, абсолютно особливим життям. Дуже часто людина виявляється абсолютно самотній. І не з ким йому поділитися своєю бідою. Але іноді людина все-таки знаходить для себе якусь віддушину. І читач, дізнаючись про це, радіє такому несподіваному виходу. Наприклад, в оповіданні “Мікроскоп” головний герой намагається позбавитися від свого духовного самотності за допомогою дорогою і безглуздою покупки. Він смішний і забавний, але спостерігаючи за його діями, читач переконується, що герой надходить вірно.

По суті, зовсім неважливо, яким способом знайде людина собі радість. Чи буде це покупка витончених чобітків для дружини або придбання непотрібного мікроскопа. І нехай з боку це здається смішним і дивним. Насправді під впливом таких ситуацій людина краще розуміє себе.

У багатьох своїх творах Шукшин, з теплою усмішкою спостерігає за героями, хоче розповісти про їхні пошуки прекрасного, піднесеного. Це свого роду пошуки сенсу життя. Справді, не тільки ж животіти людині, потрібно подбати і про прагнення до високого, прекрасного. Не відразу вдається знайти ту мету, до якої так прагнеш. Але коли це відбувається, змінюється на краще все життя.


Загрузка...



Схожі твори: