Головна Головна -> Твори -> Традиції і новаторство в комедії Грибоєдова «Лихо з розуму»

Традиції і новаторство в комедії Грибоєдова «Лихо з розуму»



Комедія Грибоєдова “Горе від розуму” була написана в традиціях епохи, що послідувала за епохою класицизму, тому в ній відбувається переосмислення колишніх раніше традиційними образів, ідей, художніх засобів. Грибоєдов виступає справжнім новатором, створюючи твір, в якому ставляться актуальні для того часу соціально-політичні проблеми, збагачуються і поглиблюються образи персонажів, змінюється сюжетна лінія, виникає новий комедійний мову.

У самому заголовку п’єси задана найважливіша проблема комедії – проблема розуму. У творі Грибоєдова вона збагачується філософським змістом, на відміну від комедій класицизму, в яких існувало однозначно вирішального протистояння розуму і дурості. У Грибоєдова ж протиставлене кілька типів розуму.

З проблемою розуму пов’язано переосмислення традиційних амплуа: Чацький у Грибоєдова носить і амплуа розумника, і амплуа дурня одночасно. Він далеко не завжди є резонерів, часто потрапляє в комічні ситуації. Чацький схожий і на романтичного героя. Сама громадська лінія конфлікту “Горя от ума” надзвичайно схожа з традиційним романтичним конфліктом: самотній, винятковий герой протистоїть всьому світу, і це протистояння може вирішитися тільки смертю. Чацького назвати однозначно героєм високим і трагічним, романтичним не можна, і зовсім не випадково в комедії з’являється знижує двійник – Репетилов.

Крім амплуа Чацького змінюється і амплуа, наприклад, мовчазна. Він найбільше підходить на роль героя, який уособлює “золоту середину” (як Філінт у Мольєра), але у Грибоєдова він аж ніяк не позитивний герой. Він лакей в душі і в поведінці, звичках. Таким чином, Грибоєдов змінює традиційні амплуа творів класицизму і романтизму. Більш того, він ще й поглиблює характери своїх персонажів, створює психологічні індивідуальності (Ліза, скромна субретки, вимовляє сумні й розумні слова: “Мінуй нас найдужче печалей і панський гнів, і панська любов”. При цьому психологічна індивідуалізація характерів не заважає персонажам залишатися справжніми типами (Чацький говорить: “Молчаліна розкошують на світі”).

Грибоєдов переосмислює не тільки амплуа і характери героїв, а й саму сюжетну схему. Суперництво двох молодих людей заради прекрасної дівчини – сюжет традиційний, але в колишніх комедіях завжди перемагав по-справжньому гідний і все закінчувалося щасливою розв’язкою. Молчалін не є найдостойнішим у концепції Грибоєдова, але він виявляється більш вдалим Чацького. Щасливої розв’язки не відбувається зовсім, і фінал залишається відкритим. Любовна інтрига стає вираженням ідейного самотності героя. Традиційний сюжет у “Лихо з розуму” не тільки переосмислюється, але й збагачується соціально-політичною лінією. Далеко не випадкові політично забарвлені монологи у п’єсі (“Ось те-то, всі ви зверхники …” Фамусова або монолог Чацького про французіке з Бордо).

Грибоєдов у своїй комедії досягає надзвичайної широти охоплення зображуваного. Він показує за допомогою деталей побуту і звичаїв всю Москву, а не один будинок Фамусова (говорить про званих вечорах, Англійському клубі, про спокійне службі в архівах і т. д.). Письменник говорить: “І загальна, і деталі, все це не складено, а так цілком взято з московських віталень і перенесено до книги, і на сцену”.

Москва – модель всій Росії в комедії Грибоєдова (рамки комедії розширюються внесценіческімі персонажами).

Грибоєдов новатор не тільки в постановці актуальних соціально-політичних проблем, в переосмисленні сюжету комедії, але і в зображенні характерів героїв і в створенні типів, у використанні особливого мови і стилю. Стиль комедії Грибоєдова заснований на живому розмовному мовою, причому це мова московський. Громіздкий олександрійський вірш колишніх комедій, необхідний для високих жанрів, Грибоєдов замінив вільним ямбом, завдяки якому темп отримав можливість сповільнюватися і прискорюватися залежно від довжини рядка, що створює ефект, пафос живої мови (“Гляди у вікно: Молчалін на ногах давно”).

Передбачається, що у кожного героя в класицистичній комедії повинна бути мовна маска. Деякі з гостей на балу й Скалозуб її мають, мова ж інших відрізняється сильно. Грибоєдов хотів створити літературний і поетичну мову, тому всі його герої говорять добре і дотепно: (афоризми є не тільки у Чацького (“Живі перекази, та віриться насилу”), а й у Софії (“Щасливі годин не спостерігають”), і у Лізи (“Мінуй нас найдужче печалей і панський гнів, і панська любов”). Гончаров у статті “Мільйон терзань пише:” Сіль, епіграма, сатира, цей розмовний вірш, здається, ніколи не помруть, як і сам розсипаний в них гострий і їдкий, живий російська розум, який Грибоєдов уклав, як чарівник духу якого-небудь, в свій замок, і він розсипається там злобним сміхом “.

Новаторство Грибоєдова полягає ще й у тому, що він збагачує і психологічно переосмисляет характери героїв і засоби, за допомогою яких ці характери створюються. Грибоєдов пише комедію, розв’язку якої неможливо назвати ні трагічною, ні щасливою, що має відкритий фінал, комедію, в якій немає однозначний позитивного героя. Його комедія далека від творів класицизму і романтизму, хоча і багато чого взяла у класицистів і романтиків. За словами Гончарова, “комедія” Горе від розуму “є і картина вдач, і галерея живих типів, і вічно гостра, пекуча сатира, і разом з тим і комедія … яка навряд чи знайдеться в інших літературах …”


Загрузка...



Схожі твори: