Головна Головна -> Твори -> Образ Самсона Виріна (за повістю О. С. Пушкіна «Станційний доглядач»)

Образ Самсона Виріна (за повістю О. С. Пушкіна «Станційний доглядач»)



“Станційний доглядач” – одна з повістей, що увійшли у відоме твір О. С. Пушкіна “Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна”. В “Станційному доглядачеві” автор знайомить нас з важкою, безрадісне життя простих людей, а саме – станційних доглядачів, за часів кріпосного права. Пушкін звертає увагу читача на те, що в зовнішньо недолугому і нехитрий виконанні своїх обов’язків цими людьми криється нелегкий, часто невдячна праця, повний турбот і клопотів. Що тільки не ставлять в провину станційного наглядача? “Погода нестерпне, дорога погана, ямщик упертий, коні не везуть – а винен доглядач …”. Мало хто з проїжджаючих приймає станційних доглядачів за людей, більше за “нелюдів роду людського”, а адже “ці настільки обмовлений доглядачі взагалі суть люди мирні, від природи послужливі, схильні до гуртожитку, скромні в домаганнях на почесті і не надто срібролюбиві”. Мало хто з проїжджаючих цікавиться життям станційних доглядачів, а адже, як правило, у кожного з них – непроста доля, в якій з надлишком вистачає сліз, страждань і горя.

Життя Самсона Виріна нічим не відрізнялася від життя таких же, як і він, станційних доглядачів, які, щоб мати найнеобхідніше для утримання своєї сім’ї, готові були мовчки вислуховувати і так само мовчки зносити нескінченні образи і докори на свою адресу. Щоправда, сім’я у Самсона Виріна була невеликою: він так красуня донька. Дружина Самсона померла. Заради Дуні (так звали дочку) і жив Самсон. У чотирнадцять років Дуня була справжньою помічницею батька: у будинку прибрати, приготувати обід, прислужитися проїжджому, – на все вона була майстриня, все у неї в руках йде на лад. Дивлячись на Дуніна красу, добрішим і милостивіша ставали навіть ті, хто грубе поводження зі станційними зверхниками взяв собі за правило.

У перше наше знайомство з Самсоном Виріним він виглядав “свіжим і бадьорим”. Незважаючи на нелегку роботу і часто грубе і несправедливе поводження з ним проїжджають – неозлобленного і товариську.

Проте як може змінити людину горі! Всього через кілька років автор, зустрівшись з Самсоном, бачить перед собою старця, недоглянуті, схильного до пияцтва, тьмяно животіти в покинутому, незібраної своєму житлі. Його Дуня, його надія, та, що давала сили жити, виїхала з малознайомим гусаром. Причому не з батьківського благословення, як це прийнято у чесних людей, а потайки. Самсона було страшно подумати, що його миле дитя, його Дуня, яке він як міг оберігав від всяких небезпек, так вчинила з ним і, головне, з собою – стала не дружиною, а коханкою. Пушкін співчуває своєму героєві і ставиться до нього з повагою: честь для Самсона понад усе, понад багатства і грошей. Не один раз доля била цієї людини, але ніщо не змусило його так опуститися, так перестати любити життя, як вчинок гаряче улюбленої дочки. Матеріальна бідність для Самсона ніщо в порівнянні з спустошеністю душі.

На стіні в будинку Самсона Виріна висіли картинки із зображенням історії блудного сина. Дочка доглядача повторила вчинок героя біблійної легенди. І, швидше за все, як і батько блудного сина, зображеного на картинках, станційний доглядач чекав свою дочку, готовий до прощення. Але Дуня не поверталася. А батько не знаходив собі місця від відчаю, знаючи, чим найчастіше закінчуються подібні історії: “Багато їх у Петербурзі, молоденьких дур, сьогодні в атласі та оксамиті, а завтра, подивишся, метуть вулицю, разом з голотою кабацьких. Як подумаєш часом, що й Дуня, може бути, тут же зникає, так мимоволі згрішиш та побажаєш їй могили … ”

Нічим добрим не закінчилася й спроба станційного доглядача повернути дочку додому. Після цього, запивши від розпачу й горя ще більше, Самсон Вирін помер.

В образі цієї людини Пушкін показав безрадісну, наповнену бідами і приниженнями життя простих людей, самовідданих трудівників, яких норовить образити кожен перехожий і проїжджий. А адже часто такі прості люди, як станційний доглядач Самсон Вирін, – приклад чесності і високих моральних устоїв.





Схожі твори: