Головна Головна -> Твори -> Тема любові у творчості І. Буніна

Тема любові у творчості І. Буніна



Немає розлук і втрат, аж поки жива моя душа,

моя Любов. Пам’ять! .. У живу воду

серця, в чисту вологу любові, смутку і

неясності занурюю я коріння та стебла

мого минулого … віддали, невідворотний

годину, коли вичерпається ця волога, збідніє і

усохне серце …

І. Бунін “Роза Єрихона”

Головна властивість особистості І. Буніна та його художнього дару не можна, мабуть, назвати інакше, як загостреним світовідчуттям, найтоншим і найгострішим почуттям життя. Бунін володів якоюсь первородної любов’ю до землі, підвищеною здатністю відчувати природу, фізично відчувати себе крупиці її, частиною єдиного світового цілого, нескінченного в часі і просторі.

І з тією ж силою, з якою був прив’язаний до життя, до землі, ненавидів Бунін смерть, тлін, руйнування, які приносять війни, соціальні несправедливості, хвороби (будь-яка хвороба завжди була для нього стражданням). Бунін був ворогом усього, що порушувало початкову природну гармонію, до якої він є непорушним вірив. Таке світовідчуття і був поетичним джерелом його творчості.

Проза Буніна, як і поезія, – пісню його душі, вона завжди емоційна й лірична, про що і про кого б він не говорив, він говорив завжди “із самого себе”. У всіх творах відчуваються особистість автора, його погляд на світ – і та гармонія, до якої волає письменник кожним своїм словом.

Здається, для Буніна немає нічого суперечливі, ніж два моменти в людській долі: вища форма щастя і неминуча, невпинного трагедія всіх людей. Але письменник знаходить цю таємничу зв’язок між ними. Чим песимістичніше дивиться він на життя, тим частіше любов у його зображенні підводить людини до останньої, фатальної межі, смерті. Любов і смерть з’єднуються в самій людській долі, де, на думку письменника, відбувається обов’язкова розплата за щастя. Це трагічна філософія письменника, взагалі-то віднімає у людини радісне відчуття буття.

У істинної любові, за Буніну, є щось спільне з гармонійної природою. Прекрасно тільки природне, невигадані почуття любові. Такому почуттю письменник склав, як і природі, справді поетичний гімн. З любов’ю і без неї … два конфронтуючих і несумісних типу життя.

Ненависний Буніну буржуазний уклад життя, який він спостерігав під час численних подорожей по країнах Заходу і Сходу. Один з розповідей Буніна, “Брати”, оголює вади європейської буржуазної “цивілізації”. Страшна фігура жорстокого та цинічного англійського колонізатора постає перед читачем. В основі сюжету – історія про те, як англієць замучив молодого рикшу, ганяючи його цілий день по спекотному Коломбо. Побачивши свою наречену, продану білим, відчайдушний від горя юний рикши свідомо приймає смертельний укус змії. Розтоптана любов, загублені життя молоде, всьому провиною – “діловиті” буржуа-європейці.

Бунін не знав, як зцілити людство. В якості рятівної ліри, на його думку, здатної захистити нещасних, він звертається до буддійської філософії і релігії. Але важливіше не те, що він покладає на буддизм ілюзорні надії. Головне, Бунін виступає інші індивідуалістичної особистості, проти людей “нового залізного віку”, які прагнуть поневолити народи, що живуть за законами “дитячому-безпосередній життя”.

І тут звучить бунінської мотив переваги природності буття над його корисливо-розважливим пристроєм. Буржуазна дійсність спонукала Буніна посилювати цю антитезу. Один із яскравих свідчень – розповідь “Пан із Сан-Франциско”. Тут “радісний, прекрасний, сонячний” італійський острів виступає символом реальної, дійсної краси, різко контрастує з життям американського пана і його сім’ї. Фальш поневолила людей, що прибули до Європи на розкішній кораблі. Міра цінності людини – її гроші. Ось молода пара найнята на комфортабельне судно для зображення закоханих – все це кепська гра, противна духу здорового життя, гра, в якій завуальовано духовне вмирання, смерть людини.

Бунін зображував і чуттєву любов, але цього ніколи не траплялося за рахунок зниження головною, духовної значущості любові. Тільки в такій якості вона складає найкращі миті життя. Любов – вищий суддя в людських відносинах, стверджує письменник у “Темних алеях”.

Книга “Темні алеї” – єдина в російській літературі, де все про любов.

Бунін описував любов у всіх станах, в еміграції – пильно, зосереджено, – вмів знайти її навіть там, де вона ледве маячить і ніколи не збудеться, і де нудиться незнання, і де сумирно служить чогось їй нескінченно чужого, переходить в пристрасть або в подив, не виявляє свого минулого, підвладного руйнівному часу. Все це зчіплялися в нових, нікому ще не вдалися подробицях і ставало свіжим, сьогоднішнім для будь-якого часу.

“Усяка любов – велике щастя, навіть якщо вона і не розділена”, – ці слова з книги “Темні алеї” могли б повторити всі “герої-коханці” у Буніна. При величезній різноманітності індивідуальностей, соціального стану і т. п. вони живуть в очікуванні кохання, шукає її і, найчастіше, обпалені нею, гинуть.

Любов рівна, тихе горіння, безбурное щастя, так само як і драма, розосереджених, розчинена у буденності, – все це зарозуміло відкидають, героями і автором. Любов – “легкий подих”, відвідати цей світ і готове в будь-яку мить зникнути, – вона є лише “в хвилини фатальні”. Письменник відмовляє їй у здатності тривати – в сім’ї, у шлюбі, у буднях. Коротка, сліпучий спалах, до дна освітлює душі закоханих, приводить їх до критичної межі, за якою загибель, самогубство, небуття.

Книга “Темні алеї” – підсумкова у творчості Буніна; вона як би увібрала в себе все, про що він писав раніше, розмірковуючи про кохання.

Відрив від батьківщини, нужда, старість і хвороби – всі разом підривало сили Буніна. Однак до останнього дня життя (помер він у віці вісімдесяти трьох років) зберіг письменник ясності Ума, волю до творчості, світлий погляд на світ. Віра життя, в кінцеву перемогу добра, поклоніння красі ніколи не залишали його.

Проживши довге, яскраве життя, протягом якої було написано величезна кількість прекрасних, чистих і за своїм духом істинно російських творів, І. Бунін виконав свій “священний” обов’язок. Від його життя залишилося світле, високе і добре мистецтво, який органічно влився в класичну російську літературу.


Загрузка...



Схожі твори: