Головна Головна -> Твори -> Образ Петербурга в романі «Злочин і кара»

Образ Петербурга в романі «Злочин і кара»



Образ Петербурга є одним з найбільш важливих в романі. Перш за все це місце дії, на тлі якого розгортаються події. У той же час образ столичного міста має деяку філософську перспективу. Розум-хін, розмірковуючи про причини вад у суспільстві, говорить про Петербурзі як про “середовищі”. Таким чином, у романі ставиться питання про вплив “середовища” на людину, в даному випадку про вплив Петербурга на Раскольникова і на появу його теорії.

З одного боку, Достоєвський створює образ цілком конкретного міста в певний період часу. Відмінною особливістю є топографічна точність зображення міста, згадка реальних місць, пам’яток Петербурга. Це створює ефект причетності того, що відбувається, додає відчуття реальності. Навіть спека, задуха – історично вірні мотиви, сучасники відзначали надзвичайну спеку в Петербурзі влітку 1865 року. З іншого боку, автор створює дивну атмосферу полуяві; слідуючи за героєм, читач втрачає відчуття реальності і не бачить її кордонів. Мотиви спеки і духоти стають характеристиками стану як героя, так і міста, суспільства. Духота, на якій акцентує увагу автор, – це символ безвиході, безперспективності положення героїв. Вони метушаться по місту і не можуть врятуватися від спеки, духоти, які стали частиною загальної атмосфери роману. З описом комірчини Раскольникова у романі з’являється мотив тісноти, обмеженості. Пуль-херія Олександрівна порівнює кімнату сина з труною, і це не дивно. “На аршин простору” живуть і інші герої роману: Мармеладова, Соня. Це герої самі “принижені й ображені” в романі, а Лисавета, саме беззахисне і забите істота в романі, взагалі не має власної кімнати, так як вона живе з сестрою. Тіснота – явище не тільки матеріальне, адже всі герої роману відчувають себе обмежено, дискомфортно в духовному плані. Ще один мотив, який постійно виділяє автор, – це мотив бруду на вулицях, і не тільки. Петербург постає як місто контрастів: сірість, бруд, тіснота, “смердючий, курний> заражений містом повітря” – з одного боку, і величні будівлі, прекрасні фонтани – з іншого. Не випадково Раскольников замислюється про фонтани, коли йде на вбивство. Фонтани дають цілющу, що очищає вологу, якої бракує в задушливому місті. Можливо, Раскольников сподівається, що його вбивство стане таким рятівним фонтаном для нього самого та його родини. Мотив води, однак, приймає зловісний характер: у річці намагається втопитися п’яна жінка.

З урбаністичним пейзажем в роман входять картини убогості, пияцтва, лих нижчих верств суспільства. Автор порушує проблеми, актуальні для сучасного йому Петербурга, і дає їм інше освітлення, відмінне від офіційного, традиційного, за допомогою теорії Раскольникова. Найбільш важливими проблемами обтяжена сім’я Мармеладова. У цьому “Злочин і кара” перегукується з віршем Н. А. Некрасова “Ранок”: ті ж проблеми пияцтва, проституції, дуелей, економічного розшарування міських жителів, мотив самогубств. У романі закінчує життя самогубством Свидригайлов, інші герої роблять спроби, п’є і гине п’яним під колесами екіпажу Мармеладов, “пішла по жовтому квитком” Соня і взагалі-то те ж саме збиралася зробити Дуня, змушує просити подаяння своїх дітей Катерина Іванівна. Усі ці герої – безпосереднє оточення Раскольникова, місто з його проблемами є тим середовищем, в якій створюється і знаходить собі застосування теорія Раскольникова. Петербург стає тією сценою, на якій проходить життя героїв. На вулиці великого міста виходять герої роману: і Катерина Іванівна з дітьми, і Сонечка, і навіть Раскольников приходить на сінну, щоб покаятися перед усіма, зізнатися; до цього він багато бродить по вулицях міста, і те, що він бачить, неприємно вражає його .

Таким чином, автор створив у романі надзвичайний образ Петербурга – конкретну соціально-побутову картину і місто символів одночасно. Традиція зображення Петербурга як міста контрастів, міста таємничого і в той же час конкретно реалістичного, пізнаваного йде в російській літературі від М. В. Гоголя, письменника “натуралістичної школи”; Петербург Достоєвського разом з образом великого столичного міста ввів у роман особливу атмосферу задухи, тісноти, бруду, жалюгідного існування героїв і їхніх проблем. Петербург, з одного боку, та “середовище”, в якій існують герої, в якій бере свої витоки соціальні теорія Раскольникова. Хоча причина злочину головного героя полягає не в тому, що ця “середовище заїла”, але, безумовно, атмосфера Петербурга психологічно підштовхнула Раскольникова до злочину.





Схожі твори: