Головна Головна -> Твори -> “Батько українського театру” (iсторична драматургiя Михайла Старицького)

“Батько українського театру” (iсторична драматургiя Михайла Старицького)



“Батько українського театру” (iсторична драматургiя Михайла Старицького)
“Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького Iван
Франко, вiдзначивши його видатну роль у становленнi й розвитку
вiтчизняної драматургiї.
В iсторiю лiтератури вiн увiйшов як поет, прозаїк, видавець, перекладач
творiв росiйських та захiдноєвропейських класикiв, але найяскравiше його
талант проявився в українському театрi, де М.  Старицький виступав i
драматургом, i автором, i режисером, i органiзатором театральних труп.
Його перу належать п’єси, в основу яких покладено гострi соцiальнi
конфлiкти, характернi для пореформеної України: “Не судилось” (1881),
“Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi” (1885-1887), “У темрявi” (1892),
“Розбите серце” (1891), “Талан” (1893).
Ще на початку лiтературної творчостi й особливо в останнi роки життя
увагу майстра слова привертали iсторичнi теми. Старицький – автор
багатьох iсторичних романiв i повiстей, а також драм “Богдан
Хмельницький” (1887-1896), “Маруся Богуславка” (1897), “Остання нiч”
(1899), у яких реалiстично зображено минуле українського народу, його
героїчну боротьбу проти турецько-татарських завойовникiв i польської
шляхти.
одночас звичайних реальних людей. З усiх героїв п’єси мене, звичайно,
захопив образ Богдана Хмельницького. При всiй складностi i
суперечливостi постатi гетьмана як державного дiяча, що став на чолi
українського народу в один з найтяжчих перiодiв його героїчної iсторiї,
вiн змальований Старицьким правдиво, з любов’ю i щирою симпатiєю.
До творiв, побудованих на фольклорному матерiалi, належить i драма
Старицького “Маруся Богуславка” (1897), в якiй автор змалював низку
правдивих картин з iсторiї українського народу, пов’язаних з його
боротьбою проти турецьких загарбникiв. Перед нами постають нашi
спiввiтчизники, полоненi турецьким пашою та його пiдручними, що жорстоко
з ними поводилися. Їхню непокору в неволi й оспiвав Старицький у своїй
знаменитiй п’єсi. Та головна його увага – Маруся Богуславка, яка, ставши
дружиною Гiрея, заспокоюється на деякий час. Але ми згодом
пересвiдчуємося, що душа її все ж належить Українi, бо жiнка без вагань
звiльняє з рабства козакiв i сама хоче повернутися на Україну.
Розриваючись мiж материнськими почуттями i тугою за рiдною землею, вона
помирає на руках у матерi та Сахрона. У трагiчнiй розв’язцi твору
висловлена думка: той, хто зрадить батькiвщину, зречеться заради
особистого, мусить загинути.
Драма “Оборона Буншi” (1899) змальовує один iз трагiчних моментiв
боротьби українського народу проти шляхетсько-польських загарбникiв уже
пiсля Переяславської ради. П’єса наснажена могутнiм пафосом справжнього
народного патрiотизму, любовi до своєї вiтчизни, бо сам народ бере
найактивнiшу участь у подiях: усi знають, що йдуть на вiрну смерть, але
нiхто не вагається, бо треба допомогти з’єднатися силам Хмельницького i
Богуна. Звертаючись до складних i драматичних перiодiв iсторiї
українського народу, показуючи героїв своїх iсторичних творiв сповненими
сили i душевної краси, Старицький виявив вiру в краще майбутнє України.

“Батько українського театру” (iсторична драматургiя Михайла Старицького)
“Батьком українського театру” назвав Михайла Петровича Старицького IванФранко, вiдзначивши його видатну роль у становленнi й розвиткувiтчизняної драматургiї.
В iсторiю лiтератури вiн увiйшов як поет, прозаїк, видавець, перекладачтворiв росiйських та захiдноєвропейських класикiв, але найяскравiше йоготалант проявився в українському театрi, де М.  Старицький виступав iдраматургом, i автором, i режисером, i органiзатором театральних труп.
Його перу належать п’єси, в основу яких покладено гострi соцiальнiконфлiкти, характернi для пореформеної України: “Не судилось” (1881),”Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi” (1885-1887), “У темрявi” (1892),”Розбите серце” (1891), “Талан” (1893).
Ще на початку лiтературної творчостi й особливо в останнi роки життяувагу майстра слова привертали iсторичнi теми. Старицький – авторбагатьох iсторичних романiв i повiстей, а також драм “БогданХмельницький” (1887-1896), “Маруся Богуславка” (1897), “Остання нiч”(1899), у яких реалiстично зображено минуле українського народу, йогогероїчну боротьбу проти турецько-татарських завойовникiв i польськоїшляхти.
одночас звичайних реальних людей. З усiх героїв п’єси мене, звичайно,захопив образ Богдана Хмельницького. При всiй складностi iсуперечливостi постатi гетьмана як державного дiяча, що став на чолiукраїнського народу в один з найтяжчих перiодiв його героїчної iсторiї,вiн змальований Старицьким правдиво, з любов’ю i щирою симпатiєю.
До творiв, побудованих на фольклорному матерiалi, належить i драмаСтарицького “Маруся Богуславка” (1897), в якiй автор змалював низкуправдивих картин з iсторiї українського народу, пов’язаних з йогоборотьбою проти турецьких загарбникiв. Перед нами постають нашiспiввiтчизники, полоненi турецьким пашою та його пiдручними, що жорстокоз ними поводилися. Їхню непокору в неволi й оспiвав Старицький у своїйзнаменитiй п’єсi. Та головна його увага – Маруся Богуславка, яка, ставшидружиною Гiрея, заспокоюється на деякий час. Але ми згодомпересвiдчуємося, що душа її все ж належить Українi, бо жiнка без ваганьзвiльняє з рабства козакiв i сама хоче повернутися на Україну.Розриваючись мiж материнськими почуттями i тугою за рiдною землею, вонапомирає на руках у матерi та Сахрона. У трагiчнiй розв’язцi творувисловлена думка: той, хто зрадить батькiвщину, зречеться зарадиособистого, мусить загинути.
Драма “Оборона Буншi” (1899) змальовує один iз трагiчних моментiвборотьби українського народу проти шляхетсько-польських загарбникiв ужепiсля Переяславської ради. П’єса наснажена могутнiм пафосом справжньогонародного патрiотизму, любовi до своєї вiтчизни, бо сам народ беренайактивнiшу участь у подiях: усi знають, що йдуть на вiрну смерть, аленiхто не вагається, бо треба допомогти з’єднатися силам Хмельницького iБогуна. Звертаючись до складних i драматичних перiодiв iсторiїукраїнського народу, показуючи героїв своїх iсторичних творiв сповненимисили i душевної краси, Старицький виявив вiру в краще майбутнє України.





Схожі твори: