Головна Головна -> Твори -> “Благословенна будь, моя Десно” (за кiноповiстю Олександра Довженка “Зачарована Десна”)

“Благословенна будь, моя Десно” (за кiноповiстю Олександра Довженка “Зачарована Десна”)



“Благословенна будь, моя Десно” (за кiноповiстю Олександра Довженка “Зачарована Десна”)

Кiноповiсть “Зачарована Десна” сповнена глибоких роздумiв прожиття дореволюцiйного українського села. Це лiтопис вiдкриття селянським хлопчиком широкого свiту – вiд пiзнання становища людини з фантастичної лубочної картини страшного божого суду, що “мати купила за курку на ярмарку”, до свiдомого розумiння суду людського, де Сашко вперше знайомиться з трагiчними i смiшними прикрощами життя. В його дитячу свiдомiсть ще не вплiтається поняття про дрiбновласницьку стихiю, людськi стосунки.

У полонi дитячих мрiй автор вiдкриває завiсу про першi печалi й радощi бiлоголового хлопчика. Тут i боязкiсть гадюки у гущавинi смородини та бузини, прийняття “першого грiха” вiд бабусi Марусини за вирвану моркву, по-дитячому наївне розумiння картини божого суду, “що на неї боявся дивитись навiть домашнiй собака Пiрат”, бесiди з дiдом-“чорнокнижником” про казковi нетри старовини та iнше. Якраз звiдси i починається розумiння хлопчиком сутностi людського буття з його “приємним i неприємним”.

Письменник неповторно передає реальний свiт мрiй сiльського хлопчика, якому “приємно” в дитинствi обнiмати лоша, бродити по теплих калюжах пiсля дощу, спати в човнi пiд час весняної повенi, а “неприємно” слухати прокльони прудкої прабабусi, сварку п’яного батька в сiм’ї, ходити босому по стернi тощо.

Цi “незабутнi чари дитинства” залишилися назавжди в уявi письменника-життєлюба.

З поетичною силою i пафосом оспiвує письменник людей працi – величних i прекрасних у своєму трудовому талантi, у своїй моральнiй чистотi. Це “малесенька i прудка” прабаба Марусина, в устах якої навiть прокльони перетворюються на чарiвнi пiснi, мати, яка любила “саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало”. Батько для Олександра Довженка – iдеал трудiвника землi.

Уособленням народної мудростi виступає в повiстi дiд Семен – лагiдний, працьовитий, залюблений у влучне слово, такий собi народний фiлософ, що “прожив пiд сонцем коло ста лiт, нiколи не ховаючись у холодок”.

Усi цi образи трударiв i фiлософiв несуть в собi думку про невичерпнiсть i життєдайнiсть народного джерела, про безсмертя народу.

Своєрiдним символом, рiкою життя проходить через повiсть образ зачарованої Десни. Не можна без хвилювання читати Довженкiв апофеоз рiднiй рiчцi: “Благословенна будь, моя незаймана дiвице Десно, що, згадуючи тебе вже много лiт, я завжди добрiшав, почував себе невичерпно багатим i щедрим. Так багато дала ти менi подарункiв на все життя…”

Але не можна не сказати про суть людської “помилки” у споглядальному роздумовi про “цiлющу криницю минулих вражень”. У Довженка це не просте замилування сивизною минулих часiв, а гаряча любов “до незабутнiх чар дитинства”, до людини-трудiвника, до нацiональних традицiй великого народу, до рiдної землi.

З докором говорить письменник на адресу деяких сучасних “дачникiв”, що забувають i зневажають землю, на якiй народилися й виросли, не цiнують хлiборобської працi. Село їх цiкавить лише з екзотичного погляду.

Отже, дитинство Довженка насичене i житейськими трагедiями, i веселими пригодами, i колоритними ситуацiями, в яких проявлялись найрiзноманiтнiшi гранi української вдачi.

Бачене, почуте, пережите у дитинствi пройшло майже крiзь усi довженкiвськi фiльми i врештi дiстали найповнiше втiлення у кiноповiстi “Зачарована Десна”.

У нiй на першому планi виступає Сашко , з його дитячими враженнями i з високими епiчними медитацiями автора, на другому – наддеснянськi селяни-хлiбороби, чарiвна рiчка Десна… А всi вони разом становлять узагальнений образ народу-трудiвника на фонi розкiшної i багатої природи.


Загрузка...



Схожі твори: