Головна Головна -> Твори -> «Слово про похід Ігорів» і проблема авторства

«Слово про похід Ігорів» і проблема авторства


Будь-яка по-справжньому значима подія в літературі чи історії завжди породжує навколо себе безліч дискусій та наукових суперечок. «Слово про похід Ігорів» не стало винятком. Досі точаться дискусії не тільки щодо авторства, а й навіть щодо автентичності твору.  Існують науковці, що висловлюють скептичну точку зору щодо виникнення Слова…» За їхніми версіями ця пам’ятка літератури була написано з пізнішою містифікацією, створеною у XVIII сторіччі. Насправді ж оригінального рукопису «Слова…» не збереглося, але багатьма науковцями було (сунуто переконливі докази справжності цієї історичної пам’ятки. Зокрема, заведено вважати, що у тексті «Слова…» є такі мовні особливості, котрі відповідають тому етапові розвитку мови, який був притаманний саме XII сторіччю, потенційні містифікатори, навіть якщо б такі були, просто не могли дізнатися про ці мовні особливості – не мали звідки. Відтак містифікацію такого рівня правдоподібності створити просто не видається можливим. Годилося б обуритись сумнівами науковців, але й у цих скептичних позиціях були і свої плюси. Зокрема, дискусія про автентичність спричинила дуже пильне і докладне дослідженій «Слова…», що, безумовно, дуже добре.

Проблема авторства «Слова о полку Ігоревім» ще й досі залишається, на жаль, не розв’язаною. Текст цього твору недостатній за обсягом, щоб можна було щось точно стверджувати про автора. Але є дещо, що нам відомо. Судячи із тексту, автор добре знайомий із тими місцями, про які пише. Він оспівує Київщину, Житомирську землю. Імовірно, він і сам був звідти походженням, адже крізь рядки зростає його щира любов до Київської землі. Із тексту видно і те, що автор обізнаний у подробицях походу, знає про діяльність і вдачу князів. За найімовірнішою версією, він був один із дружини князя Ігоря. За іншою ж, можливо, він сам був особою, що брав участь у поході. Висувалися гіпотези, що авторами «Слова…» є кілька осіб, але їх було відкинуто. Спроби встановити авторство і досі проводять науковці. Це завдання, цей своєрідний виклик, кинутий їм наукою, приводив і до того, що ім’я автора намагались знайти в самому тексті – зашифрованому у окремих рядках, реченнях тощо. Але нічого не розшифрували, можливо,

«Слово о полку Ігоревім» – незвичайний і складний текст. Автор цього тексту відомий науковцям, але – відомий читачам’! Читаючи цей твір, кожен читач має собі середньовічного поета, який створив цю надзвичайну пам’ятку. Невідомий митець по-справжньому любить свою землю, він закоханий у природу,  Історію, зичить своєму народові добра. Автор «Слова…» не тільки переповідає пподії, як літописець, він також є носієм певних тогочасних вірувань, особливого поету мислення. Безумовно, ця людина мала літературний талант і гаряче серцце, Він слідкує за усім, що відбувається на його землях і переймається долею Русі.  Особливого ставлення до природи, притаманне тогочасним людям найвищого, як на ті часи, рівня поетичної мови, емоційність у зображенні історичних подій – усім цим ми завдячуємо невідомому авторові. Проте, читаючи текст «Слова…», ми настільки добре його уявляємо, що навряд чи можна вживати воно «невідомий»: невідомим залишається тільки його ім’я і біографія, вдача, ж  ставлення до описуваного повністю розкриваються через текст.

Якщо говорити про авторство, то постать талановитого митця, що створив цей дивовижний твір, досі оповита легендами та припущеннями. Існує навіть думка, що стовідсотково встановити автора «Слова…» неможливо, і ми так ніколи і не дізнаємось, хто подарував нашій літературі цей поетичний текст. Із іншого боку, читач завжди захоплюватиметься тією майстерністю, із якою створено пам’ятки, поетичністю мови, фольклорними та міфологічними мотивами, що їх уведено у твір. Чи так вже важливо знати справжнє ім’я поета? Його твір, умовно, залишиться на чільному місці в історії нашої літератури, викликаючи читацький інтерес і захоплення.





Схожі твори: