Головна Головна -> Твори -> Образ Украïни у творчостi Т. Шевченкам

Образ Украïни у творчостi Т. Шевченкам




Тарас Шевченко
Ї вiрний син Украïни. Вiн любив свою Батькiвщину, мрiяв про ïï
свободу й незалежнiсть. Де б вiн не був, куди б не закидала його доля, Шевченко
завжди згадував рiднi мiсця, прагнув швидше полинути в Украïну, зустрiтися з
однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вiтчизни, туга й печаль за
нею на чужинi висловленi в багатьох творах.
У далекому вiд Украïни Петербурзi, в казематi в уявi Шевченка виникали
картини рiдного краю, вiн згадував вишневi садки, облитi бiлим цвiтом, наповненi
пiснями дiвчат. I все це вiдтворив у невеличкому вiршi “Садок вишневий коло хати”.
Я вражена глибиною любовi автора до народу, до природи свого краю. Не сподiваючись
бiльше побачити Украïну, вiн намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущi над вишнями гудуть.
Плугатарi з плугами йдуть,
Спiвають iдучи дiвчата,
А матерi вечерять ждуть.
На засланнi всi помисли поета були зверненi до поневоленого народу Украïни.
Поезiя Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рiдному
краєвi, як ïх сприймають украïнцi. У поезiï “Хiба самому
написать…” вiн ставить такi проблеми:
Для кого я пишу? для чого?
За що я Вкраïну люблю?
Чи варт вона огня святого?
Поет постiйно вiдчуває зв’язок iз рiдним краєм, виявляє до Украïни синiвську
любов. Перебуваючи в далеких степах, вiн прагнув, щоб вiтер принiс хоч “крихiтку
землi iз-за Днiпра”. Шевченко мрiє ще повернутися в Украïну, подивитися на
ïï чарiвну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Украïну…
Ї

Їписав Т. Шевченко в поезiï “Лiчу в неволi днi i ночi…”
Кожним рядочком своïх творiв великий Кобзар засвiдчував любов до
Украïни, непереможне бажання бачити ïï вiльною й незалежною. З
якою силою i впевненiстю було сказано:
Я так люблю
мою Украïну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неï душу погублю.
Поет був упевнений, що поневоленi люди скоро звiльняться, настане страшний суд
над панами, i на оновленiй землi щасливо житимуть украïнцi. Шевченко
висловлював бажання бути похованим на могилi серед степу рiдноï
Украïни. У поезiï “Заповiт” автор, нiби забувши про особистий мотив,
яким розпочав вiрш, мрiє про те, щоб Днiпро понiс ворожу кров у синє море. Про
свою смерть говорить тiльки одним словом: поховайте, пiсля чого йде заклик до
повстання. У поезiï “Тим неситим очам” Шевченко проголошує гiмн вiльнiй i
щасливiй людинi.
Любов i вiра у свiтле майбуття украïнського народу допомагали Шевченковi
вистояти, перенести злигоднi й поневiряння. Минуло багато часу, але поезiï
великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасникiв, вчать вiдданостi
краïнi й безмiрноï синiвськоï любовi до матерi-Украïни.






Схожі твори: