Головна Головна -> Твори -> Трагiчнi подiï в Украïнi 1768 року та ïх вiдображення в поемi Т. Шевченка “Гайдамаки”

Трагiчнi подiï в Украïнi 1768 року та ïх вiдображення в поемi Т. Шевченка “Гайдамаки”




Складна i трагiчна доля украïнського народу. Багато нещасть випало йому, та
нiколи украïнцi не втрачали надiï на свободу й незалежнiсть своєï
краïни.
У ХVIII столiттi в Украïнi ширився гайдамацький рух. Украïнцi воювали з
польською шляхтою за соцiальну й нацiональну незалежнiсть Правобережноï
Украïни. Виступали вони i проти релiгiйного гнiту. Найвищим проявом
гайдамацького руху було повстання 1768 року, вiдоме пiд назвою Колiïвщина.

У мiстi Барi було створено вiйськово-полiтичне об’єднання
Ї Барську конфедерацiю
Ї для збереження прав i привiлеïв польськоï шляхти й католицькоï
церкви. Поштовхом до виступу конфедератiв стало прийняття закону, який зрiвнював
права католикiв i некатоликiв. Конфедерацiя оголосила хрестовий похiд проти тих,
хто не визнавав унiю. Конфедерати розправлялися з украïнським населенням
Правобережжя, грабували його, руйнували церкви. Проти нелюдськоï жорстокостi
шляхти виступили козаки. Повстання почалося в районi Мотронинського монастиря бiля
Черкас у травнi. Дуже швидко боротьба охопила велику територiю Украïни:
Киïвщину, Подiлля, Волинь, Галичину, Прикарпаття. Повстання загрожувало
охопити й Лiвобережну Украïну. Панiвнi кола Польщi уже не могли самi
розправитися з повстанцями, вони звернулися по допомогу до уряду Росiï.
Боячись поширення повстання, царський уряд послав своï вiйська проти
повстанцiв. Ватажки Залiзняк, Гонта, Неживий були по-зрадницькому схопленi,
загони роззброєнi, повстання придушене.
Про гайдамаччину в часи Шевченка було написано дуже мало. Все опублiковане поет
читав iз великим iнтересом. Та в оцiнцi повстання вiн iде самостiйним шляхом. У
“Передмовi” вiн писав, що розповiдає про гайдамаччину так, як чув вiд старих
людей, зокрема i вiд свого дiда Iвана, учасника повстання.
Поема “Гайдамаки” має двi сюжетнi лiнiï. Основна
Ї широке зображення гайдамацького повстання. Друга
Ї взаємини Яреми й Оксани. У вступi поет заявляє, що героєм його поеми буде
повсталий народ та його представник
Ї наймит Ярема. Епiлог є завершенням першоï сюжетноï лiнiï. У
ньому йдеться про поразку гайдамакiв та про ïх нескоренiсть. У поемi все
пiдпорядковано показовi причин наростання народного гнiву та великого розмаху
повстання. Подiï розгортаються у швидкому темпi, картини йдуть у логiчнiй
послiдовностi. Лiричнi вiдступи дають можливiсть поетовi висловити думки про
подiï, своє ставлення до героïв твору. Т. Шевченко нiби живе з
гайдамаками одними помислами й бажаннями, вiн i звертається до них, як до рiдних:
“Сини моï, гайдамаки!” Автор показує пригноблених людей, що пiднялися на
боротьбу, справжнiми героями, творцями iсторiï. I Шевченко серед своïх
мужнiх i нескорених героïв:
Я не одинокий, є з ким в свiтi жить…
Я не одинокий, є з ким вiк дожить.
Поема “Гайдамаки” має велике виховне значення i в наш час. Вона виховує почуття
гордостi за iсторичне минуле нашого народу, почуття вiрностi своïй
Батькiвщинi, почуття вдячностi безстрашним i мужнiм борцям за незалежнiсть
краïни. Свiй твiр хочеться закiнчити словами великого Кобзаря:

Тiï слави козацькоï
Повiк не забудем!






Схожі твори: