Головна Головна -> Твори -> Життя Тараса Шевченка

Життя Тараса Шевченка




Ї це подвиг, перед яким я схиляюсь
Твори генiальних поетiв нiколи не бувають прочитанi до кiнця. Що бiльше пiзнаєш
справжнього Шевченка, то бiльше в його творах знаходиш незвiданого. Його феномен
залишається до кiнця не пiзнаним. А чари його слова, менi здається, не будуть
розгаданi нiколи. Такою самою мiрою, як i загадка його генiя, хвилює нас його
життєвий шлях. Схиляєшся перед силою його духу, характеру.
Трагiчною була його доля. Сирiтство, поневiряння в наймах, жодноï рiдноï
душi поруч. I це в перiод життя, який вважають найсвiтлiшим, найщасливiшим.
Одна-однiсiнька за все життя усмiшка долi
Ї звiльнення вiд крiпацтва. Яким треба було бути сильним i цiлеспрямованим, щоб за
кiлька рокiв надолужити те, що набувається десятирiччями: здобути освiту,
оволодiти майстернiстю художника, а потiм шляхом самоосвiти стати одним з
найосвiченiших людей свого часу. Вiн вiльно володiв французькою i росiйською
мовами. Його знання з iсторiï, украïнського фольклору, лiтератури,
украïнськоï мови по-справжньому енциклопедичнi. Справжнiй подвиг
Шевченка я вбачаю в тому, що вiн став основоположником украïнськоï
лiтератури, нацiональноï мови.
Та життя готувало йому все новi й новi випробування. Десять рокiв заслання. Його
переслiдували, кинули в нелюдськi умови. Тяжко хворий, вiн мусив витримувати
муштру солдатчини, йому забороняли писати, читати, малювати. Та зламати його
героïчний дух не вдалось: “Караюсь, мучусь, але… не каюсь!”.

Як часто люди сьогоднi в сiрiй тяжкiй буденщинi повсякденного життя вiдступаються
вiд високих iдеалiв, черствiють, байдужiють, думають тiльки про власний достаток.
Чи ж не подвижницьким є життя Шевченка, який найменше думав про себе? Вiн завжди
турбувався про народ, долю Украïни. Власна доля? Що вона порiвняно з долею
рiдноï Вiтчизни?
Менi однаково, чи буду
Я жить в Украïнi, чи нi…
Та не однаково менi,
Як Украïну злiï люде
Присплять, лукавi, i в огнi
Їï, окраденую, збудять…
Ох, не однаково менi!
Шевченко для нас
Ї це не тiльки те, що вивчають у школi, а й те, чим живуть, з чого черпають
життєвi сили, любов до Украïни.
Свою Украïну любiть,
Любiть iï … во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неï Господа молiть.






Схожі твори: