Головна Головна -> Твори -> Незабутнi сторiнки поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”

Незабутнi сторiнки поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”




Передусiм звертає на себе увагу вступ до поеми. Та й не один, а два. У них даються
мiркування про iсторiю гайдамацького руху, про тi джерела, до яких звертався
Шевченко, створюючи поему. Але особливе значення, по-моєму, в цих вступах мають
рядки-роздуми про украïнську мову, лiтературу. Шевченко стверджує, що вiн
пише тiєю мовою, “що мати спiвала, як малого повивала, з малим розмовляла”. Саме
“Кобзар”, “Гайдамаки” були першими ластiвками украïнськоï лiтератури, а
Шевченко, як Данте в Iталiï чи Пушкiн у Росiï, став основоположником
украïнськоï лiтературноï мови та нацiональноï лiтератури. I
якщо вся поема
Ї це уславлення мужностi народних борцiв за свободу, то цi сторiнки поеми

Ї приклад справжнього подвигу генiального поета, який протиставив “шляхетнiй” i
культурнiй тематицi тогочасноï лiтератури свою “кобзарсько-мужицьку” музу.

Найяскравiшi i найбiльш вражаючi сторiнки поеми присвяченi картинам
визвольноï боротьби украïнського народу.
Пекельнеє свято
По всiй Украïнi сю нiч зареве,
Потече багато, багато, багато
Шляхетськоï кровi. Козак оживе
Ї
Вiрними лицарями свободи постають перед нами Ярема, Залiзняк, Гонта. Хiба можна
забути, як на тлi кривавих пожеж народноï помсти вимальовується постать у
чорнiй киреï: мужнiй ватажок народного повстання Iван Гонта своïм синам
хату серед степу “глибоку будує”, просить у них прощення за те, що змушений був
убити ïх. Непомiрно дорогу цiну заплатив вiн за свободу.
Спочивайте, дiти,
Та благайте, просiть бога,
Нехай на сiм свiтi
Мене за вас покарає,
За грiх сей великий!
Простiть, сини!
Кожен рядок, кожне слово цiєï поеми дзвенить славою козацькiй вольницi,
возвеличує подвиги в iм’я свободи рiдного народу. Поема сповнена i великою тугою
за тими славними часами. Серце поета болить вiд того, що правнуки героïчних
прадiдiв ходять у ярмi, забули своє минуле.
Iсторичнi й художньо-лiтературнi джерела поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”

У рядi своïх раннiх творiв Шевченко оспiвав героïчне минуле
украïнського народу.
Поема “Гайдамаки” посiдає визначне мiсце в творчостi поета. “Гайдамаки” написана в
видана була вперше окремою книжкою в 1841 роцi. Присвятив ïï поет В. I.
Григоровичу, секретаревi Академiï мистецтв, одному з учасникiв викупу поета з
крiпацтва. Для ïï написання Т. Шевченко використав наявнi тодi працi, а
головним чином народнi перекази про повстання, якi чув поет вiд старожилiв: “Про
те, що дiялось на Украïнi 1768 року, розказую так, як чув од старих
людей…”,
Ї писав Шевченко у передмовi до поеми. Багато розповiдей про Колiïвщину чув
малий Тарас вiд свого дiда, що був ïï активним учасником. Згодом
Шевченко називав себе онуком гайдамаки. У “Епiлозi” поеми Шевченко з глибоким
почуттям згадує тi захопленi розповiдi дiда:
Столiтнi очi, як зорi, сiяли,
А слово за словом смiялось, лилось:
Як ляхи конали, як стрiха горiла.
Сусiди од жаху, од жалю нiмiли.
I менi, малому, не раз довелось
За титаря плакать.
Поет характеризує свою поему як вiдтворення яскравих розповiдей дiда:

Спасибi, дiдусю, що ти заховав
В головi столiтнiй ту славу козачу:
Я ïï онукам тепер розказав.
Пiд час роботи над поемою Шевченко ознайомився й з деякими друкованими iсторичними
джерелами, пов’язаними з Колiïвщиною. Поет скористався ними для
характеристики суспiльно-полiтичного ладу Речi Посполитоï, конфронтацiï
магнатiв i шляхти з королiвською владою, зокрема
Ї королем Станiславом Понятовським, дiяльностi шляхетських конфедерацiй та
ïхньоï ролi в спричиненнi Колiïвщини. Шевченко ознайомився з
романом польського письменника М. Чайковського “Вернигора” i взяв з примiток до
нього деякi подробицi для вiдтворення епiзоду захоплення гайдамаками Уманi,
зокрема
Ї вбивства Гонтою своïх синiв. Але вони виявилися неточними. Гонта не вбивав
синiв, та й мав не двох, а одного сина.
Для реакцiйних дворянських письменникiв i iсторикiв характерне було негативне
трактування Колiïвщини. Гайдамаки для них
Ї “злодiï”, “розбiйники”, “кривавi бунтiвники”, що заплямували себе жорстокою
розправою над панами. Шевченко рiшуче вiдкинув подiбний погляд на повстанцiв. У
основу поеми вiн поклав оцiнку Колiïвщини й гайдамакiв, висловлену в
народнопоетичних джерелах-переказах, пiснях, оповiданнях. Все опублiковане в той
час Шевченко читав з великим зацiкавленням. Це “Iсторiя Малоï Росiï” Д.
Бантиш-Каменського, “Iсторiя Русiв” невiдомого автора, “Iсторiя королiвства
польського” та ряд iнших праць.
У “Епiлозi” поет спецiально розглянув облуднi погляди на гайдамакiв як на
розбiйникiв i пристрасно заперечив ïх. У поемi гайдамаки змальованi як
справжнi героï, сини народу, патрiоти, гайдамаччина
Ї як героïчна сторiнка визвольноï вiйни украïнського народу проти
польсько-шляхетського гноблення.
Отже, основним джерелом створення поеми “Гайдамаки” стала видатна iсторична подiя

Ї селянське повстання 1768 р. (гайдамаччина), глибокий iнтерес Тараса Григоровича
до iсторiï Украïни, використання рiзних друкованих i усних джерел, що
iснували на той час. Найважливiшими стали для поета iсторичнi пiснi, думи та
перекази, в яких подiï з iсторiï Украïни трактувалися самими
народними масами. Високохудожня й багата украïнська народна творчiсть була
для поета також i значним фактором у формуваннi його iсторичних поглядiв.






Схожі твори: