Головна Головна -> Твори -> Мрiï Тараса Шевченка про майбутнє рiдного краю

Мрiï Тараса Шевченка про майбутнє рiдного краю




У кожноï людини є щось своє, найсвятiше, у душi. Для неï воно настiльки
величне, що навiть думкою не осягнути. Таким було ставлення до рiдноï землi
неперевершеного Поета вiд Бога Тараса Шевченка. Кобзар безмежно любив i своïх
пращурiв, i своïх сучасникiв, i майбутнє поколiння роду украïнського. Та
любити, щиро вболiваючи за долю спiввiтчизникiв
Ї це одне, iнша ж справа
Ї поетичним гарячим словом пробуджувати ïх та спонукати до боротьби за краше
життя, за щасливу долю.
Але, щоб тебе почули, треба, я гадаю, самому мати чiтке уявлення про це “краще
життя”. I Т. Шевченко, сягаючи мрiями до наших днiв, у своïх творах протягом
усього життя розкриває власний iдеал щасливого суспiльства, украïнськоï
нацiï.
Треба зазначити, що погляди поета на майбутнє рiдного краю зазнали великоï
еволюцiï. Так, у перших своïх iсторичних творах “Б’ють пороги”, “Iван
Пiдкова”, “Гамалiя”, “Тарасова нiч” Шевченко, пропагуючи Волю, уявляв ïï
у виглядi староï козаччини. Але в подальших поезiях все частiше звучить iдея
знищення крiпацтва i врештi-решт виливається у розумiння неминучого повалення
самодержавства. Це переконання ми виразно чуємо з рядкiв “Гайдамакiв”, “Холодного
Яру”, “Сну” (“У всякого своя доля”), “Великого льоху”, “Кавказу” тощо.

Та ось поет перебуває три роки на Украïнi (1843, 1844, 1845)

Ї i його твори збагачуються полум’яними мрiями про майбутнє свого народу.
Найвизначнiшим iз них став безсмертний “Заповiт”, написаний 25 грудня 1845 року. Я
не випадково написала “безсмертний”, бо кожне поколiння украïнцiв сприймає
цей вiрш як гiмн нацiональнiй волi, а воля
Ї безсмертна! У “Заповiтi” Шевченко вперше закликає до збройного повстання i
повалення iснуючого ладу i вперше висловлює сподiвання, на змiну суспiльного ладу
та iдею “сiм’ï вольноï, новоï”. I вже пiзнiше, у 1857 роцi, у
присвяченому Щепкiну творi “Неофiти” Кобзар прорiкає: “Окують царiв неситих // В
залiзнiï пута”, бо “Уже встає святая зоря”.
Поет визнає знищення царизму таким же неминучим, як неминуче настає день пiсля
сходу сонця:
I забудеться срамотна
Давняя година.
I оживе давня слава,
Слава Украïни.
(“I мертвим, i живим…”)
Та, на мiй погляд, найсильнiше генiальний речник виявив своï мрiï про
майбутнє утворi “Радуйся, ниво неполитая”. Пiд цiєю “нивою неполитою, квiтчастим
злаком не повитою” вiн розумiв рiдну “розтлiнну” землю i всю краïну,
розтоптану царизмом та крiпосництвом. Вiн бажає, щоб вона, оновлена, розпустила
своï молодi паростi, розквiтла “рожевим крином”. У цей розквiт i славу поет
вiрить, як у неминучий прийдешнiй день, коли земля укриється багатством “дорогим
золототканим, хитрошитим, добром та волею пiдбитим”. А вже на цiй оновленiй землi

Врага не буде, супостата,
А буде син, i буде мати,
I будуть люде на землi.
…Ми зараз живемо у величний час, коли “врага-супостата” земля наша давно
позбулася, а от оновлення ïï продовжується. I менi здається, що пройде
ще немало часу, доки наша краïна досягне Шевченкового iдеалу. А тому ми
просто не маємо права давати тлiти тому яскравому вогню поетовоï мрiï
про наше щастя, не пiдтримувати його палахкотiння. I з вогнем цим у серцi маємо
вiдроджувати прекрасну украïнську землю
Ї нашу Батькiвщину.






Схожі твори: