Головна Головна -> Твори -> Романтизм творiв молодого Тараса Шевченка

Романтизм творiв молодого Тараса Шевченка




(балада “Причинна”)
Спостерiгаю стрiмкий красивий осiннiй захiд сонця. Ще зеленi дерева, але вже з
пожовклим листям накриває велика тiнь передвечiрнiх сутiнкiв. Вона повiльно
насувається, мов поглинає у себе все, позбавляючи сонячного свiтла. Сонце
останнiми променями прощається з землею i ховається за обрiєм.
Восени усi пiдбивають пiдсумки: люди збирають урожай, тварини запасаються на зиму

Ї усi готуються, щоб правильно i гiдно зустрiти новий оберт життя, те, що може
багато чого змiнити. Кохання теж ставить крапку або переходить на новий етап у цю
спокiйну, але визначальну пору року. Природа завжди вiддзеркалює стан людини. А
може
Ї навпаки? Чи iснує вiчне кохання, а чи зникає воно iз закiнченням земного життя?

“Реве та стогне Днiпр широкий”
Ї вiдомий початок одного з найперших творiв Тараса Шевченка. Сила i мiць
розбурханоï природи
Ї широкi впевненi мазки молодого талановитого художника. Грiзний широкий Днiпро,
що реве, мов поранений звiр, гори-хвилi, лиховiсне гукання сичiв. Лише слова, але
мимоволi схиляєшся перед силою стихiï, серце стискається у передчуттi
невiдворотноï бiди. “Ще не ранок, але вже й не нiч”. За старослов’янськими
легендами саме в цю пору всi створiння потойбiчного свiту виходять на землю…

У “Причиннiй” я вiдкрила для себе зовсiм iншого Шевченка. Любов’ю до. Украïни
так само насичений кожен рядок, але виявляється патрiотизм не у прямому
розмiрковуваннi про ïï долю, не у твердостi i непохитностi, а у
вiдтвореннi дивовижноï культури, вiрувань, замилуваннi природою, людьми.
Перебуваючи у Петербурзi, молодий, тодi ще майбутнiй, письменник стужився не
тiльки за рiдною мовою: за усiм, що було таким близьким. Активно спiлкуючись iз
митцями-ро-мантиками, вiн i сам пише твiр у вiдповiдностi з ïх традицiями,
дуже близькими до фольклорних. Природно, що у рядки на паперi виливаються спогади
про край, де залишилось серце автора, i перед нами постає оповита смутком, але
яскрава i неповторна у своïй красi батькiвщина.
Сумна iсторiя вiчного кохання
Ї це не тiльки “Ромео i Джульетта”, “Юнона i Авось”
Ї тема найактуальнiша у свiтовому мистецтвi, багато хто намагався осягнути та
виразити глибину чудового неймовiрного умiння людей знаходити одне одного i кохати
все життя, i навiть поза життям залишатися разом назавжди. Звiсно, безлiч народних
пiсень оспiвує красу почуттiв закоханоï пари.
Романтична, але трагiчна iсторiя закоханих не залишила байдужим i Т. Шевченка.
Дiвчина-сирота надзвичайноï краси (навiть русалки довго не могли вiдвести
погляду вiд неï), як потопаючий за соломинку, тримається за єдину рiдну
людину, єдиного коханого у ïï життi, вона чекала б на нього роками, а то
й десятилiттями:
Якби-то далися орлинiï крила,
За синiм би морем милого знайшла.
Письменник милується на “бiле личко, карi очi” дiвчини i нiби з глибини душi
виривається крик спiвчуття:
Така ïï доля… О боже мiй милий!
За що ж ти караєш ïï, молоду?
Коли зникла остання надiя i навiть ворожка не змогла допомогти i лише притупила
тугу, перетворивши дiвчину на примарну бiлу тiнь, закохана вiддала своє тiло
землi, а душа злетiла на небо. Можна вважати цей образ трагiчним. Козак, який теж
мав щирi почуття i так поспiшав, помер разом iз нею. ïм не судилося
побачитись на землi, але вони, кохаючи одне одного, зустрiлись на небi. Лиш явiр
та калина
Ї символи вiрностi, постiйностi i дiвочоï краси,
Ї щебет соловейка на могилi та русалоньки, якi уночi виходять з Днiпра грiтись,
нагадують про незвичайну iсторiю. Життя триває.
Дивно, але в мене цей твiр викликав не смуток, навпаки, тiльки надiю, що i в наш
час може iснувати таке кохання.
Тарас Шевченко впевнено ступив на лiтературну стежину, яка потiм стане широким
шляхом. I принiс iз собою вiдчуття найтонших нюансiв людських переживань i вмiння
ïх майстерно вiдтворити. Глибоке знання народноï творчостi, традицiй (що
дало тему i манеру викладу для балади: образи, постiйнi епiтети, пестливi слова,
народна символiка), вiрувань, демонологiï (ворожiння, русалки, що здатнi
залоскотати). Письменник умiє бачити навколишнiй свiт i передавати його красу у
розмаïттi барв i звукiв: “укрупнена”, як у всiх письменникiв-романтикiв,
переважно нiчна природа, створює емоцiйний фон. Усi цi особливостi творчоï
манери дають нам право назвати баладу “Причинна” романтичним твором i зауважити,
що ïï автор
Ї справжнiй митець, художник слова.






Схожі твори: