Головна Головна -> Твори -> Поема “Сон” – свiдчення великоï громадянськоï смiливостi Т. Шевченка

Поема “Сон” – свiдчення великоï громадянськоï смiливостi Т. Шевченка




I. Iдейно-тематична спрямованiсть поеми. (Т. Шевченко правдиво вiдображає життя
крiпакiв, засуджує сваволю самодержавно-крiпосницького ладу. Епiграфом, взятим iз
Бiблiï, автор пiдкреслює, що хоче допомогти народовi усвiдомити своє
безправне становище.)
II. Викривальний характер сатиричноï комедiï.
1. Роздуми про тих, хто править краïною. (Головне вiстря сатири спрямоване
проти царя, автор описує, як Микола I неситим оком зазирає за край свiту, мурує
храми,
Та отечество так любить,
Так за ним бiдкує,
Так iз його, сердешного,
Кров, як воду, точить!
У вступi цар безпосередньо не названий. Це надає його образовi узагальнюючого
значення. Пiдкреслюється, що йдеться не лише про царя, а про всiх представникiв
гнобительськоï зграï.)
2. Антицарське спрямування картин сну.
а) Безталання, злиднi й горе украïнцiв. (У першiй частинi сну автор малює на
тлi прекрасних картин природи безпросвiтнi злиднi й горе поневоленого народу.
Шевченко розповiдає про жорстоку експлуатацiю селян. Лiричний герой, пролiтаючи
над селами, бачить, як розпинають вдову за подушне, як забирають у неï
єдиного сина до вiйська, як помирає пiд тином iз голоду дитина. Пiсля зображення
реалiстичноï картини життя в Украïнi автор смiливо запитує: “Чи довго ще
на сiм свiтi катам панувати?” Шевченко вiрить у сили народу, закликає поневолений
люд до повстання.)
б) Мiсце заслання борцiв за свободу й щастя. (Друга картина розпочинається описом
сибiрського пейзажу. Сибiр
Ї це мiсце, де знаходиться цар волi
Ї узагальнений образ борця. Поет пiдкреслює, що нiхто не схилив голови перед
катом, усi стiйко зносять лихо й муки. Шевченко закликає ïх смiливо нести в
народ своï iдеï.)
в) Змалювання Петербурга як центру самодержавства. (Малюючи столицю, поет прагне
показати, звiдки йде нещастя, де причина страждання народу в Украïнi, хто
засилає в Сибiр кращих людей. Лiричний герой нiби став незримим i проник у самi
палати, де побачив царя й царицю. Автор показує жорстокiсть царя, його сваволю,
грубiсть, безкультурнiсть. Вiн навмисне принижує образ царя, глузує з його
зовнiшностi.)
3. Засудження дiяльностi Катерини II. (За Катерини II посилився крiпосницький
гнiт, придушено Колiïвщину, лiквiдовано Запорозьку Сiч.) III. “Сон”

Ї визначне явище свiтовоï поезiï. (I. Франко у статтi “Темне царство”
розкрив антимонархiчний змiст поеми. “Я не знаю,
Ї писав вiн,
Ї нi в однiй європейськiй лiтературi подiбноï поезiï, написаноï в
подiбних обставинах”. Справдi, треба було мати неабияку мужнiсть i смiливiсть,
щоб написати таку поему. Шевченко знав, що на нього чекає з боку царату за таку
крамолу на царя, за захист поневоленого народу, за ту нiжнiсть, з якою автор
говорить про трудящих, i ту ненависть, з якою малює царя та його
оточення.)






Схожі твори: