Головна Головна -> Твори -> Сатиричне зображення царськоï iмперiï у поемах Тараса Шевченка “Сон” i “Кавказ”

Сатиричне зображення царськоï iмперiï у поемах Тараса Шевченка “Сон” i “Кавказ”




Усе має свiй початок. I хоча сьогоднi неможливо сказати, хто першим почав складати
пiснi, проте ми знаємо автора першого в украïнськiй лiтературi
сатирично-полiтичного твору – це Тарас Григорович Шевченко, а сам твiр, вiдповiдно
– поема “Сон”, написана 1844 року. Через рiк великий Кобзар знову повернеться до
знайденого прийому сатиричного зображення дiйсностi у поемi “Кавказ”. Цi двi поеми
близькi не лише за часом написання та стилiстично, ïх об’єднує спiльна тема –
протест проти суспiльного ладу, заснованого на гнобленнi людини людиною, вищим
проявом якого була тогочасна царська влада, образу якоï протиставляються
образи героïв-борцiв: декабристiв (“Сон”) та Прометея (“Кавказ”).

Шевченко назвав “Сон” комедiєю. Для розкриття своєï iдеï вiн
використовує найрiзноманiтнiшi сатиричнi засоби: гнiвну iронiю, сарказм, гротеск
та карикатуру. Образи царя, царицi, чиновникiв та державного апарату монархiï
змальовуються загостреними сатиричними засобами. Вже навiть портрети царя i царицi
поданi в карикатурно-зневажливо му тонi. Цар “цвенькає”, “неначе ведмiдь”, з
похмiлля вiн “одутий, аж посинiв”. Цариця “мов опеньок засушений”, “мов та чапля”.
Придворнi:
За богами – панства, панства
В серебрi та златi!
Мов кабани годованi –
Пикатi, пузатi!
Чиновникiв поет iронично порiвнює з политими чорнилом квiтами, ïх
характеризує насамперед хабарництво i здирство, вони готовi “драти i з батька i з
брата”.
Такою постає верхiвка державноï машини в зображеннi поета. А от головний
принцип роботи механiзму самодержавства змальовується за допомогою
гротесковоï картини, яку I. Франко назвав потiм “генераль ним мордобитiєм”.

…цар пiдходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!
облизався неборака
Та меншого в пузо –
Аж загуло!.. А той собi
Ще меншого туза
Межi плечi; той – меншого,
А менший – малого,
А той – дрiбних…
Уся влада, на думку Шевченка, тримається саме на такому “мордобитiï”, а ще –
на багнетах та муштрi. Немає нiчого дивного, що за такоï системи простим
людям залишається лише страждати. Тому смiх над апаратом царського управлiння не
просто смiх – “Смiх i сльози!”
Цi самi сатиричнi засоби посилюють контраст мiж зображенням верхiвки та простих
людей або революцiонерiв, яких Шевченко описує iз щирим спiвчуттям.

Якщо в поемi “Сон” головна увага автора придiляється змальовуван ню
самодержавноï Росiï пiд п’ятою царя, то в поемi “Кавказ” Росiйська
iмперiя зображується як тюрми поневолених народiв.
Од молдаванiна до фiнна
На всiх язиках все мовчить,
Бо благоденствує, –
пише Шевченко. Слово “благоденствує” навмисне взято з лицемiрних заяв
представникiв уряду, у ньому ховається гiрка iронiя автора. З царських указiв
узято й слова “милостивiï ми”.
Iз сатиричним пафосом проголошує Шевченко таку “славу”:
Слава! Слава!
Хортам, i гончим, i псарям,
I нашим батюшкам-царям
Слава.
Це – гнiвний докiр царизму, тому “батюшки-царi” згадуються поруч з псарями,
гончими та хортами. З гострим сарказмом у поемi “Кавказ” розповiдається також про
роль освiти, священнослужителiв, лицемiрних панiв-лiбералiв, що клялися у любовi
до народу, обдираючи та грабуючи його. За ступенем сатиричного узагальнення у
поемi “Кавказ” Шевченко зробив крок уперед порiвняно з поемою “Сон”.

Сатира “Кавказ” є дуже цiнною, бо в цiй поемi Шевченко з величезною художньою
силою пiднiс iдею братерства поневолених народiв i дав гостре викриття
колонiальноï полiтики (вислiв “тюрма народiв” став крилатим).

Остання тема лишається актуальною й досi. Це – додатковий доказ талановитостi
Шевченка: мистецтво не мусить обмежуватись одноденни ми темами, хоча полiтична
сатира, зазвичай звертається найчастiше саме до них. Цей твiр та деякi iншi
пам’ятатимуть i перечитуватимуть доки iснуватиме колонiальна полiтика як ганебне
явище, незалежно вiд того хто ïï проводить – Росiя чи якась iнша
краïна. Явища живуть довше за держави, не кажучи вже про державних дiячiв чи
то просто окремих людей. Життя коротке, а мистецтво – вiчне.






Схожі твори: