Головна Головна -> Твори -> ШАШКЕВИЧ МАРКIЯН БІОГРАФІЯ

ШАШКЕВИЧ МАРКIЯН БІОГРАФІЯ




(1811-1843)
Народився в с. Пiдлiсся на Львiвщинi в родинi священика. Навчався в Золочiвськiй
нiмецькiй школi, Львiвськiй та Бережанськiй гiмназiях, з 1629р.
Їу Львiвськiй духовнiй семiнарiï та на фiлософському вiддiленнi унiверситету.
У 1830 р. був виключений iз семiнарiï, продовжив навчання в унiверситетi. У
1834 р. поновив навчання в семiнарiï, але вважався “полiтично
неблагонадiйним”.
У 1838 р. став священиком у с. Гумниськи, а згодом
Ї Новосiлки. Селяни дуже любили i поважали молодого священика. Постiйнi нестатки,
напружена праця, сутички з начальством згубно позначилися на здоров’ï М.
Шашкевича. Вiн помер вiд сухотна 32-му роцi життя.
Поет, громадський дiяч. Разом iз Я. /словацьким та i. Вагилевичем заснував гурток
“Руська трiйця” (1832), який ставив собi за мету шляхом поширення в народi освiти,
видання художнiх творiв i науково-популярних праць досягти нацiонального
вiдродження Галичини, вибороти громадськi права. Членами гуртка були укладенi
альманахи “Син Русi”, “Зоря”, “Русалка Днiстровая”. Вихiд останнього у 1837р.
започаткував розвиток новоï украïнськоï лiтератури в Галичинi.

Художнiй доробок М, Шашкевича складається з лiричних вiршiв, iсторичних поем,
балад, байок, оповiдання “Олена”, що мають яскраво виражений романтичний характер.
Романтизм його Aрунтувався на народно-нацiональнiй основi, спирався на усну
народну творчiсть. Також писав твори для дiтей, уклав “Читанку”, надруковану
фонетичним правописом.
На крилах поезiï
(“Веснiвка” М. Шашкевича)
В iсторiю украïнськоï лiтературно-мистецькоï думки Маркiян Шашкевич
увiйшов як один iз творцiв першого захiдноукраïнського альманаху “Русалка
Днiстрова”, виданого 1837 року в Будапештi, учасник лiтературного гуртка “Руська
трiйця”, де разом iз ним спiвпрацювали також Iван Вагилевич та Якiв Головацький.
Невтомний збирач фольклору, полум’яний захисник живоï украïнськоï
мови, Маркiян Шашкевич створив самобутнi художнi твори
Ї оповiдну казку “Олена”, лiричнi поезiï “Згадка”, “Погоня”, “Розпука”, “Туга
за милою”, “Сумрак вечiрнiй”. Серед них i перлина украïнськоï
класичноï лiтератури
Ї поезiя “Веснiвка”.
Тематичний спектр творчостi Маркiяна Шашкевича досить рiзноманiтний

Ї це й iсторичнi зацiкавлення, виявленi в поезiях “О Наливайку”, “Хмельницького
обступленiє Львова”, й картини природи в “Сумраку вечiрньому”, “Тузi”, “Над
Бугом”, роздуми про сенс життя, щастя й покликання (“Лиха доля”, “Розпука”,
“Думка”), i, безперечно, загадка кохання (“Туга за милою”, “До милоï”).
Героï його лiричних поезiй
Ї калина червона, голуб сивий, туга, козак, дiвчина, що вiрно його чекає, ворон
чорнокрилий, вiтрець, мiсяць, Соловiй
Ї традицiйнi, фольклорнi, але загадковi й сучаснi водночас. Лiричний герой

Ї люблячий, з добрим, чутливим серцем, глибокими переживаннями, пов’язаний iз
духом народу.
Провiдний пафос “Веснiвки”
Ї надiя на вiдродження, оновлення, оспiвування вiчного прагнення до свiтла, краси,
намагання сягнути висот. Символiчною є вже сама назва твору, адже в уснiй народнiй
творчостi iснує жанр веснянки
Ї обрядовоï пiснi, що нею закликають тепло, радiсть, надiю:
Прийди, прийди, весно,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збiжжя,
Принеси нам квiток.
“Веснiвка” Маркiяна Шашкевича побудована у формi дiалогу мiж “квiткою дрiбною” та
“весною раненькою”. Щоб привернути до себе свiт, квiтка прохає неньку-весну
виконати ïï волю
Ї просить долi, цвiту яскравого, краси сонячноï, зоряноï. Вiдповiдь
весни жалiслива, сумна, навiть безнадiйна:
“Доню, голубко!
Жаль менi тебе,
Гарная любко;
Бо вихор свисне,
Мороз потисне,
Буря загуде,
Ї
Краса змарнiє,
Личко зчорнiє,
Головоньку склониш,
Листоньки зрониш,
Ї
Жаль серцю буде”.
Однак звертання
Ї благання квiтки настiльки полум’яне, що в читача не залишається сумнiву

Ї застороги весни не зупинять прагнення до сонця, до свiтла. Жоден вихор, мороз,
буря неспроможнi зруйнувати прагнення й волю дрiбного цвiту:
“Нене рiдная!
Вволи ми волю
Ї
Дай менi долю,
Щоб я зацвiла,
Весь луг скрасила,
Щоби я була,
Як сонце, ясна,
Як зоря, красна,
Щоби-м згорнула
Весь свiт до себе!..”
“Веснiвка” М. Шашкевича досить символiчно перегукується з циклом “Веснянки” Iвана
Франка. Спраглий свiтла, гине Метелик iз однойменноï казки Лесi
Украïнки, але “хiба ж розумнiша була б його смерть, якби вiн навiки заснув у
темнiм льоху?” Свiтло спалило його, але, окрилений надiєю, вiн рвався на простiр.
Вiн шукав свiтла! Лiричною поезiєю “Веснiвка” Маркiян Шашкевич утверджує iдеали
романтизму
Ї прагнення волi, вiдродження, пошук себе у свiтi, нездоланнiсть сили надiй на
майбутнє.






Схожі твори: