Головна Головна -> Твори -> ЧЕРКАСЕНКО СПИРИДОН БІОГРАФІЯ

ЧЕРКАСЕНКО СПИРИДОН БІОГРАФІЯ




(1876- 1940)
Народився в м. Новому Бузi на Херсонщинi у селянськiй родинi. Отримав освiту у
вчительськiй семiнарiï, викладав у школах Катеринославщини, Донбасу. Потiм
переïхав до Києва, де був редактором, працював у театрi М. Садовського, писав
пiдручники для дiтей. У 20-х роках жив на Закарпаттi, в Ужгородi, потiм
переïхав до Праги.
Творчiсть С. Черкасенка починалася з творiв для дiтей: оповiдання та казки увiйшли
до збiрки “Маленький горбань” та iншi оповiдання” (1912), друкувалися в перiодицi,
у Львовi в 1937 роцi вийшов романтично-пригодницький твiр для юнацтва “Пригоди
молодого лицаря. Роман з козацьких часiв”. Бiльше вiдомий як драматург своïми
модерними п’єсами “Казка старого млина” та “Про що тирса шелестiла… “.

Чим запам’ятався менi Павлик iз оповiдання Спиридона Черкасенка “Маленький
горбань”
Я читала багато творiв про дiтей, але тi почуття, якi збентежили душу пiсля
знайомства з оповiданням Є. Черкасенка “Маленький горбань”, важко визначити одним
словом. Тут
Ї i спiвчуття до хлопчика з глибокими променистими очима, “що одсвiчували далеко
захованим смутком”, i розпач вiд слiв дiда Антипа: “Яка там доля таким! З
ïхньою долею далеко не заïдеш”. I захоплення неосяжною добротою душi
маленького горбаня: “за великим Павликовим горбом дiти ще не вмiють побачити
чудового серця його”.
Дивно, але я чомусь зовсiм не уявляла цього горба, який спотворив хлопчика, бо
сонце його душi своïм промiнням наче закривало цей горб. I починаєш розумiти,
що потворна чи просто неприваблива зовнiшнiсть може ховати в собi справжнi душевнi
скарби.
Сутичка двох дуже несхожих хлопчикiв
Ї слабосилого, вразливого Павлика-горбаня i задерикуватого верховоди хлопцiв
Захарка
Ї уявляється менi як сутичка добра i зла. I нехай боязкий i нерiшучий Павлик
набагато слабкiший за гнiвного Захарка, але своєю душею вiн сильнiший, величнiший.
Павлик проймається спiвчуттям i жалем до свого переляканого ворога, коли тому
загрожує покарання вiд старого дiдуся Антипа. Тiльки тепер Захарко прозрiває i
бачить прекрасне серце хворого хлопчика, його лагiднiсть, щирiсть i чистоту
почуттiв.
Неначе усi найкращi якостi людськоï душi зiбралися у мiй спотворенiй природою
дитинi, щоб потiм випромiнювати добро. Добро, яке навчить людей бути уважними,
спiвчутливими i лагiдними один до одного.
Я знаю, що хлолчик-горбань Павлик запам’ятається менi надовго. I не тiльки
своïм чистим i лагiдним серцем, а й не вирiшеним для мене питанням: “Чи зможе
вiн таким залишитися на все життя, ко






Схожі твори: