Головна Головна -> Твори -> Розвiнчання романтики бiльшовицькоï революцiï новелою “Я (Романтика)” Миколи Хвильового

Розвiнчання романтики бiльшовицькоï революцiï новелою “Я (Романтика)” Миколи Хвильового




Новела “Я (Романтика)” М. Хвильового – твiр складний. У ньому переплiтається
дiйснiсть i марення, iлюзiï i реальнiсть. Колись палкий романтик, тепер М.
Хвильовий постає перед нами як пильний аналiтик, нещадний сатирик. Для нього
однiєю з найважливiших стає проблема розбiжностi мрiï i дiйсностi. Тому у
його новелах часто протиставляються два часовi плани – брудне сьогодення i омрiяне
майбутнє або оманливе минуле. Усе високе, романтичне, гарне спiввiдноситься з
минулим або майбутнiм, iдеали своï вiн шукає лише там.
Новела “Я (Романтика)” – один з найсильнiших творiв М. Хвильового. Автор
безстрашно аналiзує одну з основних проблем часу – колiзiю гуманiзму й фанатизму.

“Тодi я у млостi, охоплений пожаром якоïсь неможливоï радостi, закинув
руку за шию своєï матерi i притиснув ïï голову до своïх
грудей. Потiм пiдвiв маузера й нажав спуск на скроню.”
Схожих картин можна знайти безлiч як в iсторичних, так i в церковних книгах. Бо
явище фанатизму не з’явилось тiльки з появою комунiзму. Ще Володимир Даль дав таке
визначення “Фанатизм – це брутальне, завзяте марновiрство замiсть вiри, гноблення
iнакомислячих iм’ям вiри.” то ж фанатизм властивий низьким i обмеженим людям. А до
чого ж може дiйти краïна, в якiй панує фанатизм? “До дегенерацiй”, –
вiдповiдає проти власноï волi М. Хвильовий. Ця людина, яка усiєю своєю
сутнiстю вiрила в iдеали комунiзму, не вмiє жити iз заплющеними очима. Проти волi
письменник стає пророком для своєï держави.
Найстрашнiше те, що фанатизм створює стереотип, а не фанатикiв. Фанатичнi люди,
яких одиницi, лише керують безлiччю дегенератiв, роботiв. До яких, з часом,
належатиме i “Я”. Вони будуть жити за принципом “так треба” i бiльше нiчого
“…гноблення iнакомислячих iм’ям вiри”, – як влучно сказано. Вбивства, кров,
сльози iм’ям свiтлого майбутнього?! Людина насправдi стає рабом, рабом фанатизму.
Неначе немовля, сприймає вона усi вказiвки i постанови партiï. Це життя в
туманi, а тому – неповноцiнне життя.
Фанатизм – це опiум, навiть гiрше, навiть жахливiше. Тих, хто обходить його
стороною, чекає фiзична смерть, а тих, хто вiддає себе йому – духовна смерть.

У новелi розкривається суперечнiсть мiж одвiчним iдеалом любовi i тим фанатичним
служiнням абстрактнiй iдеï, доктринi, яка вимагає зректися всього людського.
Хвильовий розвiнчує фальшиву романти ку, яка заступає собою традицiйнi етичнi
цiнностi. Заполоненого сумнiвами героя-чекiста, “главковерха чорного трибуналу
комуни”, М. Хвильовий ставить в екстремальну ситуацiю невiдворотного вибору.
Роздвоєне єство лiричного героя розкривається в його внутрiшнiх монологах, у
повсякчасних спробах самовиправдання. Вiн розумiє, що “воiстину: це була
дiйснiсть, як зграя голодних вовкiв”.
Лiричний герой весь час подавляє в собi почуття вiдрази до вартового-дегенерата й
садиста-доктора, намагається виправдати те, що не пiддається виправданню. Епiзоди
новели свiдчать проте, якi неприємнi цi люди герою: “В ïхнiх руках пляшки з
вином, i вони його п’ють пожадливо-хижо. Я думаю: “так треба”; “у дегенерата –
низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий нiс. Менi вiн
завжди нагадує каторжника, i я думаю, що не раз мусив стояти у вiддiлi
кримiнальноï хронiки”.
Але засудити дегенерата – це означає засудити й частину власноï душi, власнi
романтичнi захоплення, якi не витримали зiткнення з дiйснiстю. У непримиреннiй
суперечностi зiткнулися найсвятiшi для героя почуття: синiвська любов, синiвський
обов’язок перед матiр’ю – i революцiйний обов’язок, служiння найдорожчiй
iдеï.
У новелi вiдбувається страшна трагедiя – абстрактнiй iдеï принесено в жертву
життя матерi. Скоєно найбiльший злочин – убивство матерi. Цiною цього злочину
оповiдач остаточно прилучився до своïх друзiв. Непрощенний грiх героя “Я
(Романтика)”, цей злочинний вираз антигуманностi – не мiг наблизити прекрасну
легкосиню дальзагiрню комуну.
На рiках невинноï кровi не могло постати гуманне суспiльство – це тверезе
попередження звучало iз уст не лише М. Хвильового, а й багатьох письменникiв
“розстрiляного вiдродження”.






Схожі твори: