Головна Головна -> Твори -> Трагiзм життєвоï долi Миколи Хвильового та його героïв.

Трагiзм життєвоï долi Миколи Хвильового та його героïв.




Незвичайна постать Миколи Хвильового (1893-1933) справила значний вплив на
розвиток украïнськоï лiтератури i суспiльно-полiтичноï думки всього
XX ст.
Пiсля виходу збiрки
ЇСинi етюди
Ї (1923) О. Бiлецький назвав М. Хвильового
Їосновоположником справжньоï новоï украïнськоï прози

Ї. Новели прозаïка приваблювали не лише тематично, а й стильовою, мистецькою
самобутнiстю.
Характерним стилем для 20-х рр. був стиль революцiйного романтизму, роман-тики
вiтаïзму (активного романтизму). У
ЇСинiх етюдах
Ї вирiзнялися такi героïко-романтичнi новели, як
ЇКiт у чоботях
Ї,
ЇСолонський Яр
Ї. Раннi новели вiдбили прийняття М. Хвильовим своєï неспокiйноï
сучасностi як свiтанку новоï щасливоï ери. Але це захоплення було
недовготривалим.
В оповiданнi
ЇКiт у чоботях
Ї письменник тонко пiдмiтив бюрократизацiю партiï вже в першi роки по вiйнi,
обмеженiсть партiйцiв, ïх небажання вчитися, розвиватися:
ЇТовариш Жучок дочитала
Ї прочитала
ЇЧто такое коммунизм
Ї (без автора) i тiльки
Ї. Уже тут зазвучали ноти сатири. Письменник був надто прозiрливим i чесним, щоб
закривати очi на драматичну невiдповiднiсть мiж iдеалом i його реальним втiленням.
Звiдси проблема розбiжностi мiж мрiєю i дiйснiстю стала найголовнiшого в усiх його
подальших творах. Серед поетичних символiв М. Хвильового одне з чiльних мiсць
займає образ
Їзагiрньоï комуни
Ї, який має мало спiльного з народжуваним
Їновим свiтом
Ї, тобто радянською дiйснiстю.
Вiдмова письмiенника вiд традицiйного описового реалiзму увiбрала вiдмову вiд
послiдовного викладу подiй, намагання через часовi змiщення, непослiдов-ностi
досягти посилення емоцiйних ефектiв. Збiрка оповiдань
ЇОсiнь
Ї, повiсть
ЇСанаторна зона
Ї (1924) i особливо громадянська активнiсть зробили М. Хвильо-вого центральною
постаттю у лiтературному процесi 20-х рр. Одним iз найкращих творiв М. Хвильового
є оповiдання
ЇЯ (Романтика)
Ї. М. Жулинський писав:
ЇНебагато є в свiтовiй лiтературi таких творiв трагiчного звучання, в яких були б
вiдтворенi драматичне роздвоєння реальностi та iдеалiв, внутрiшнiй конфлiкт
революцiонера, який потрапляє у
Ївитворену революцiйними iдеями пастку
Ї.
Твiр присвячено оповiданню М. Коцюбинського
ЇЦвiт яблунi
Ї i написано в iмпресiонiстичнiй манерi. У вступi лiричний герой говорить про
своï двi великi любовi:
ЇЗагiрня комуна
Ї, вимрiяна, до якоï ще йти i йти, воювати, лити кров чисельних жертв

Ї це перша любов. Друга любов
Ї
Ївоiстину моя мати
Ї,
Їпрообраз тiєï надзвичайноï Марiï, що стоïть на гранях
невiдомих вiкiв
Ї. Мати, яка всiм серцем любить свого єдиного, бунтiвливого сина, вiдчуває:

ЇНадходить гроза!
Ї Рiзким дисонансом до вступу змальованi кривавi судилища, де вершить

Їсправедливiсть
Ї герой новели. Лiричний герой вважає себе
Їчекiстом i люди-ною
Ї. Ось перед ним чоловiк i жiнка.
ЇМужчина впав на колiна i просить милостi. Я з силою штовхнув його ногою

Ї i вiн розкинувся горiлиць… Женщина сказала глухо i мертво:
Ї Слухайте, я мати трьох дiтей!.. Я:
Ї Розстрiлять
Ї. Комунари, чекiсти безупинно п’ють, а лiричний герой ходить до матерi, щоб
вiдчути себе
Їлюдиною
Ї. Його терзають страхи:
Ї…Шiсть на моïй совiстi? Нi, це неправда. Шiсть сотень, шiсть тисяч, шiсть
мiльйонiв
Ї тьма на моïй совiстi
Ї. Настав момент, коли у непримиреннiй суперечностi зiткнулися найсвятiшi для
героя почуття: синжська любов i революцiйний обов’язок. Вiн стає гвинтиком i
заручником могутньоï системи. Нездатному на бунт героєвi залишається виконати
волю системи: вiн,
Їохоплений пожаром якоïсь неможливоï радостi, закинув руку на шию
своєï матерi й притиснув ïï голову до своïх грудей. Потiм
пiдвiв маузера й нажав спуск на скроню
Ї. Абстрактному iдолу
Їзагiрньоï комуни
Ї принесено найбiльшу жертву i в його iм’я скоєно найбiльший злочин

Їматеревбивство.
У 1925 р. М. Хвильовий разом з однодумцями створює лiтературну органiзацiю ВАПЛIТЕ
(Вiльна академiя пролетарськоï лiтератури). Тодi ж вiн започаткував
лiтературну дискусiю, яка вiд питання про якiсть творiв художньоï лiтератури
перейшла на iдеологiчнi засади. Вiн закликав письменникiв повернутися до
украïнських нацiональних джерел, орiєнтуватися па
Їпсихологiчну Європу
Ї. Звiдси знамените гасло М. Хвильового
Ї
ЇГеть вiд Москви!
Ї.
ЇУ Європу ми поïдемо вчитись,
Ї писав письменник,
Ї але iз затаєною думкою
Ї за кiлька рокiв горiти надзвичайним свiтлом
Ї. Отже, новiтня украïнська лiтература яе може орiєнтуватися лише на
росiйську, бо не позбудеться рабського наслiдування.
Але хмари однiєï iз найстрашнiших трагедiй XX ст. вже збиралися над
Украïною. Для М. Хвильового наступала пора гiрких розчарувань. Вiн прозiрливо
вгадує, що голод в Украïнi свiдомо органiзований. Письменник болiсно
переживає тi численнi компромiси, на якi йшов, щоб не порвати з бiльшовицькою
партiєю. М. Хвильовий, як зазначав М. Жулинський,
Їне бачив виходу з цiєï iдеологiчноï пастки, в яку вiн, комунiст,
потрапив, натхненно довiрившись iдеалам Революцiï
Ї. 13 травня 1933 р., зiбравши друзiв, письменник застрелився. Трагедiя його
полягала у тому, що вiн
Їсвято вiрив у можливiсть рiдкiсного шлюбу
Ї (I. Драч), тобто вiльноï Украïни i ленiнського комунiзму.






Схожі твори: