Головна Головна -> Твори -> Проблема морального вибору людини

Проблема морального вибору людини




(за поемою I. Я. Франка “Iван Вишенський”)
Чи має право людина вважати себе вiльною вiд нелегких проблем життя свого народу?
Чи може вона задля спасiння своєï душi вiдокремитися вiд спiввiтчизникiв, що
потерпають у бiдi, i остаточно вирiшити для себе:
Щезло все, дрiбне, болюще,
Що чуття в душi ворушить
I увагу вiдвертає
Вiд найвищого єства.
А чи дiйсно це рiшення є остаточним? Чи варто, вiдмовившись вiд “єдиного бажання
вiчного спокою”, вiдкинути все те, що ранило душу: “невдяка, непокiрнiсть i
зневага, нетямучiсть ïх тупа”?
Цi питання морального вибору постають перед героєм поеми I. Франка “Iван
Вишенський”. За iсторичною розповiддю ми вiдчуваємо розкриття важливоï
фiлософськоï теми
– про безмежну любов до батькiвщини i про патрiотичний обов’язок ïï
сина, громадянина, у тяжкий для неï час. Ми з хвилюванням стежимо за тим, як
релiгiйнi егоïстичнi бажання “старця Йвана”, що проводить днi у молитвах та
“неподвижно спочиває”, поступаються перед болем за рiдну землю:
Та невже ж та Украïна

Сей квiтчастий рай веселий,
Се важке, кроваве пекло

Ще для мене не чужа?
I. Франко дуже переконливо i з надзвичайною художньою майстернiстю показує
психологiчнi вагання вiдлюдника-аскета, якi, здається, крають йому душу. Цi муки
вибору стають зрозумiлими, якщо ми зважимо на те, що йдеться про вибiр мiж
вимогами розуму й релiгiйних переконань i обов’язком сина рiдноï землi.
Землi, яка страждає без його допомоги. Ми бачимо, як душу Iвана Вишенського вже
майже повнiстю огорнула iдея вiдречення вiд свiту. Та досить було в його
самiтницьку печеру залетiти вишневим пелюсткам, i ïх дивний, рiдний запах
нагадав про Украïну. А коли з’являється на морi козацька барка i земляки
кличуть Вишенського на Батькiвщину, його патрiотичнi почуття беруть верх,
вiдроджують сили. Таким чином, його переконання:
Що менi до Украïни?
Хай рятується, як знає,

А менi коли б самому
Дотиснутись до Христа,

переростає у самокатування:
I яке ж ти маєш право,
черепино недобита,
про своє спасiння дбати
там, де гине мiлiон?
I. Вишенський робить свiй вибiр, гаряче бажаючи повернутися на Украïну, щоб
допомогти своєму народовi у важку годину випробувань:
Дай менi братiв любити
i для них життя вiддати!

благає вiн у Господа. I Всевишнiй, неначе благословляючи старця, окриляє його
душу:
Легко, легко так зробилось,
щезла дикая тривога,
ясна певнiсть розлилася
у обновленiй душi.
Образом свого героя Iван Франко проголосив клятву вiрностi рiдному народовi,
вказуючи й нам на тi споконвiчнi моральнi цiнностi, якi стоять понад усе в серцi
та життi справжнього патрiота.






Схожі твори: