Головна Головна -> Твори -> Украдене щастя – соцiально-психологiчна драма

Украдене щастя – соцiально-психологiчна драма




Любов до драматургiï I. Франко пронiс через усе своє життя. В умовах
тогочасноï вiдсталоï Галичини письменник боровся за народнiсть i
реалiзм театрального мистецтва. Вiн був переконаний, що театр повинен бути не
мiсцем для розваги безтурботних паничiв-дармоïдiв, а школою життя,
провiдником думок i почуттiв, мрiй трудового народу.
Iван Якович Франко написав декiлька п’єс, що стали окрасою украïнськоï
лiтератури i театрального репертуару. Його драматична спадщина складається з
чотирьох великих i п’яти одноактних п’єс, найвiдомiшою з яких є соцiально-психологiчна
драма “Украдене щастя”, у якiй письменник глибоко розкрив соцiально-психологiчнi
причини конфлiкту, який виник у героïв.
Драма “Украдене щастя” була створена 1891 року на основi народноï “Пiснi про
шандаря”, яку записала сестра Ольги Рошкевич. Драмi судилася невмируща слава: ось
уже друге столiття не сходить вона зi сцени провiдних театрiв не тiльки
Украïни, а й усього свiту.
Це драма з сiльського життя. За жанром
– соцiально-психологiчна драма. У нiй змальовано трагедiю особистого життя трьох
головних персонажiв, у яких украдено щастя. Хто ж украв щастя Анни, Михайла,
Миколи? На це питання дає вiдповiдь змiст п’єси, внутрiшнiй свiт ïï
героïв. Iз спогадiв та повiдомлень персонажiв твору ми дiзнаємось про
попереднє життя героïв, про подiï, якi мали вирiшальний вплив на
ïхнi долi. Ця передiсторiя розкриває страхiтливi умови життя
захiдноукраïнських селян пiд владою Австро-Угорщини, правдиво показує
галицьке пекло, у якому за клаптик поля син пiднiмав руку на батька, брат на
брата, сусiд на сусiда.
Центральний персонаж драми
– Анна.
Це добра, вродлива, розумна жiнка. Життя ïï повне тривог i хвилювань.
Але завдяки силi волi вона вмiє стримувати своï почуття, ховаючи ïх на
самому днi свого серця. Ще до одруження у життi Анни сталася трагедiя: прагнучи
отримати частку спадщини Анни, брати силомiць вiддали ïï замiж за
нелюба Миколу, який згодився одружитися з Анною без посагу. Вони переконали Анну,
що ïï коханий Михайло загинув.
Минули роки. Тихо й спокiйно живе Анна з чоловiком. Сусiдка вважає, що сiм’я Анни
i Миколи
– найщасливiша в селi. Але якось до села, де жили Анна з Миколою, прибув жандарм.
Це i був коханий Анни Михайло Гурман, якому вона присягалася у вiрностi. Тепер
Анна зрозумiла, як жорстоко, пiдло вчинили ïï рiднi брати. “Одурили,
ошукали, мов кота в мiшку продали”,
– каже обурено Анна. Вона починає розумiти, що життя ïï понiвечене, що в
неï назавжди вкрадено щастя. Жiнка розумiє, що не можна зараз повернути
втраченого: вона дружина iншого i мусить бути вiрною своєму чоловiковi. Але
розумiє й те, що не в змозi стримати свого кохання, що вона жити не може без
Михайла. Анна “все готова вiддати йому, кинути в болото, коли вiн того схоче!
Навiть свою душу, честь жiночу, свою добру славу”. Потрапивши у жорстокi пута
нелюдських обставин, якi ïй несила розiрвати, Анна повнiстю вiддала себе
своєму коханню. У душi ïï стався психологiчний злам. ïï не
лякають уже людськi пересуди, не криється вона й вiд свого чоловiка Миколи,
одверто говорячи, що нiколи не кохала його, сподiваючись, що зустрiч з коханим
поверне ïй втрачене, що житимуть вони з Михайлом довго й щасливо. Але
трагiчна смерть Михайла вирвала в неï цю надiю.
Найтрагiчнiшою постаттю в драмi є образ Миколи Задорожного. Це добрий, працьовитий
чоловiк. Змолоду, поневiряючись у наймах, вiн врештi-решт зумiв придбати невелике
господарство, яке дiсталося йому кривавими мозолями. Сподiвався, що одруження з
Анною, яку вiн дуже кохав, дасть йому щастя. I вже пiсля одруження зрозумiв, що
серце його молодоï, красивоï дружини йому не належить. Але вiн ще не
знає, що Анна кохає iншого. Михайло, прагнучи вiльно зустрiчатися з Анною, яку
вiн дуже кохав, несправедливо звинувачує Миколу у вбивствi корчмаря й заарештовує
його. Повернувшись iз тюрми, Микола дiзнається про невiрнiсть дружини, але,
кохаючи ïï, не насмiлюється одверто висловити своï докори. Починає
пити. Та не такими терплячими i розсудливими були сусiди. Вони насмiхаються з
Миколи i пiдбурюють його проти Анни й Михайла. Доведений до вiдчаю безсоромною
поведiнкою Михайла, Микола вбиває його сокирою.
Михайло Гурман
– не менш трагiчний образ драми. Вiн син бiдноï вдови, якого нечесним шляхом
вiдправили в армiю. До служби в армiï й жандармерiï вiн був чесним,
працьовитим парубком. Казарма i вiйськова служба зробили його жорстоким i
безсердечним, а служба в жандармерiï довершила формування його характеру. Вiн
став жорстоким, безсердечним. Незмiнною й палкою залишилася лише його любов до
Анни, яка не померла з роками, i яку вiн хоче будь-що повернути. “Се любов була
моïм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла б з мене зробити доброго,
порядного чоловiка. А ти, Миколо, до спiлки з тими нелюдами вкрав менi те одиноке
щастя”,
– каже вiн Миколi. Зустрiвшись з Анною, Михайло намагається повернути своє
вкрадене щастя, йде напролом, не боячись поговорiв, нi законiв Божих чи людських,
що й призвело до його загибелi. Але в Михайла залишилися ще краплi людяностi й
благородства: вбивство, скоєне Миколою, вiн видає за самогубство. Вiн прощає
Миколi й говорить, що сам собi заподiяв смерть.
Таким чином, доля усiх героïв драми трагiчна. Хто ж винен у цьому? Хто украв
щастя цих людей? Причина соцiальна. Це несправедливий суспiльний лад, що породжує
бiдних i багатих, жорстокi умови, що чесних людей перетворюють на злих
честолюбцiв.






Схожі твори: