Головна Головна -> Твори -> Спiвзвучнiсть поезiï Iвана Франка з народнопiсенною творчiстю

Спiвзвучнiсть поезiï Iвана Франка з народнопiсенною творчiстю




У древнiм Львовi
Чи в Криворiвнi
Пiснi Франковi,
Слова чарiвнi.
/ О. Ющенко /
Протягом вiкiв пiсня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то
мужня, то лагiдна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Iван
Франко – пiснi сильно вплинули на його творчiсть.
Франко народився в Галичинi, серед чарiвноï карпатськоï природи, серед
своєрiдних i поетичних людей з незайманими душами, з ïх поезiєю та пiснею.
Перш за все вiн чув пiснi вiд своєï матерi.
Потiм пiсня увiйшла в його твори – ми зустрiчаємо в них народнi мелодiï,
фольклорну лексику, особливi художнi засоби. Досить згадати лише назви творiв
Франка: “Ой, що в полi за димове?”, “Ой, рано я, рано устану…”, “Мiсяцю,
князю…”, “Ой, жалю мiй, жалю…” тощо. Та й слова “пiсня”, “дума” присутнi в
багатьох заголовках поезiй Франка: “Народна пiсня”, цикл “Скорбнi пiснi”, “Дума
про Наума Безумовича” та багато iнших.
Близька до народнопiсенноï лексика Франкових творiв. Земля, наприклад, у
нього “всеплодющая мати”. “Тяжко-важко вiк свiй коротати”, “души золотiï”,
“по чистому полю”, “неси мене, коню” – хiба не в народних пiснях ми зустрiчали вже
цi словосполучення? Цей список можна продовжувати на багато сторiнок. З пiсень
прийшли в його вiршi образи червоноï калини або зеленого явора.

Пiсенне звучання поезiй Каменяра обумовлюється i вiдповiдними вiршовими розмiрами.
“Бойовий” ямб та хорей творять мелодiку енергiйноï, маршовоï пiснi:

Голос духа чути скрiзь:
По купних хатах мужицьких,
По версатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiх.
(“Гiмн” – ямб)
Розложисто, мов вiдлуння в Карпатах, звучать вiршi-пiснi, написанi трискладовими
розмiрами:
Земле моя, всеплодющая мати,
Сили, що в твоïй живе глибинi,
Краплю, щоб в бою сильнiше стояти
Дай i менi.
(“Веснянка V” – дактиль)
Якщо ми звернемося до змiсту поезiï Франка, то помiтимо i зовнiшнiй, i
внутрiшнiй зв’язок з народною творчiстю. В деяких творах прямо використано теми
народних легенд, переказiв, казок, повiр’ïв.
Чарiвною пiснею пiвденноукраïнських степiв звучить Франкова поема
“Євшан-зiлля”, бiблiйну легенду має в пiдгрунтi сюжету поема “Мойсей”, “Цар i
аскет” базується на iндiйськiй легендi. Назви “Сучасна приказка” або “Легенда про
вiчне життя” кажуть самi за себе.
Цiлком спiвзвучнi з народними (i за формою, i за змiстом) i такi твори, як
“Червона калина, чого в лузi гнешся…” або “Ой ти дiвчино, з горiха зерня…”.

Знаходимо ми i такий типовий саме для украïнськоï народноï
творчостi прийом, як троєкратнiсть повторення певних елементiв:
“Що одна недоля – то серце м’яке”, – починається вiрш, але початки другоï i
третьоï строфи продовжують перелiк: “А що друга недоля – то хлопський рiд”,
“А що третя недоля – то горда душа”.
Кожна пiсня-вiрш повинна, за глибоким переконанням Франка, ви-тiкати з життя
цiлого народу. “В пiснi те лиш живе, що життя дало” – говорить вiн. Й оскiльки
поет був у першу чергу бiйцем, то й пiсню вiн вважав зброєю:
Кожна пiсня моя – вiку мого день,
Протерпiв ïï я – не зложив лишень.
У тих пiснях, де народна пiсня не накладала вiдбиток на форму, ïï вплив
можна було побачити через iнше: пiснi завжди вiдображали сподiвання народу, його
мрiï. Цього принципа I. Франко завжди притримувався.
Нi, друже мiй, не та година!
Сучасна пiсня – не перлина,
Не гошпитальнеє лежання –
Вона вся пристрасть i бажання,
I вся огонь, i вся тривога,
Вся боротьба i вся дорога,
Шукання, дослiд i погонi
До мет, що мчать на небосклонi
(Посвята до “Лiсовоï iдилiï”)
Таку пiсню творив Франко.
Отже, пам’ятаймо, що “пiсня i праця – великi двi сили”, бо вони вчать нас жити по
правдi, берегти духовнiсть. Саме тому, як писав колись великий Кобзар, Тарас
Шевченко:
Наша пiсня, наша дума не вмре – не загине.






Схожі твори: