Головна Головна -> Твори -> Трагедiя людини, вiдiрваноï вiд рiдноï землi, у драмi

Трагедiя людини, вiдiрваноï вiд рiдноï землi, у драмi




ЇБояриня
Ї Лесi Украïнки.
Драма
ЇБояриня
Ї вводить читача у складний перiод украïнськоï iсторiï

Ї добу Руïни. Цей надзвичайно важкий для украïнцiв час XVII столiття був
спiвзвучний державницьким змаганням в Украïнi на початку XX. Тому майже
одночасно написано три драматичнi твори про епоху Руïни:
ЇБояриня
Ї Лесi Украïнки,
ЇГетьман Дорошенко
Ї Людмили Старицькоï-Черняхiвськоï,
ЇСонце Руïни
Ї Василя Пачовського. Зрозумiло, що публiкування твору, у якому художньо
вiдтворенi суспiльно-нацiональнi взаємини Украïни i Росiï, не
дозволялося радянською цензурою.
ЇБояриня
Ї, написана 1910 р. у Єгиптi, прийшла до украïнського читача лише недавно.

На iсторичному тлi XVII ст. Леся Украïнка розглядає насамперед проблеми
нацiональноï пасивностi i зрадництва, якi виливаються у трагедiю. М.
Драй-Хмара зазначав:
ЇПоетеса вiдтворила, з одного боку, ту активну украïнську iнтелiгенцiю, яка
всiм єством своïм рвалася до боротьби за суверенiтет украïнськоï
державностi, i, з другого боку, ту продажну украïнську iнтелiгенцiю, яка
заради
Їпанства вели-кого, лакомства нещасного
Ї зрадила украïнськi традицiï й, помосковившись, добровiльно впряглася в
чужинецьке ярмо
Ї.
Головна героïня драми Оксана виховувалась у козацькiй сiм’ï, де нормою
були державницькi настроï. Покохавши доброго i щирого боярина Степана та
одружившись з ним, вона опинилась у Москвi (батько Степана присягнув московському
царевi i переïхав до Москви). Їï спочатку не лякає чужина, адже там
коханий оберiгатиме i ïï i рiдну Украïну. Та сподiвання Оксани
облiтають невдов-зi, як вишневий цвiт. Вона серцем i розумом вiдчула себе у
рабськiй неволi. Вона побачила, як принижує свою гiднiсть ïï чоловiк,
щоб догодити царевi i московсь-ким звичаям, як мати Стспанова згинається пiд
тягарем чужого побуту, розгублю-ючи рештки людськоï самоповаги. У Москвi
Оксана (
Їхохлушка
Ї,
Їчеркешенка
Ї,
Їчужачка
Ї) почувається дуже погано, вона не може звикнути до тутешнiх суспiльно-полiтичних
умов.
До вiдчаю доводить Оксану те, що ця вiдстала, реакцiйна краïна диктує волю
ïï Вiтчизнi. Гiсть-козак розповiдає про гнiт i здирництво царських
посiпак, тяжке становище народу в Украïнi.:
Коли Степан сповiщає, що тепер, можливо, цар дозволить ïм вiдвiдати бать-кiв,
бо
Ївже тепер на Украïнi утихомирилися
Ї, Оксана обурюєгься:
Туга за Украïною, за демократичнiшим i людянiшим украïнським життям,
усвiдомлення колонiального стану Украïни, спостереження за запопадливiстю i
рабським приниженням чоловiка приводять Оксану до розпачу. Конфлiкт наростає,
коли Степан наказує не приймати посланця з Украïни, забороняє Оксанi

Їозиватись
Ї до брата Iвана. Холопська поведiнка чоловiка зламує ïï остаточно. З
вуст Оксани зривається гiрке зiзнання:
ЇЯ гину, в’яну, жити так не можу!
Ї. Важко хвора Оксана, пригадуючи епiзод знахiдки у дитинствi iржавоï шаблi,
каже-Степановi:
ЇОтак i ми з тобою зрослись, мов шабля з пiхвою… навiки… Обоє ржавi

Ї. Цi слова промовисто виражають iдейний задум Лесi Украïнки.

Наскрiзь трагiчним у драмi
ЇБояриня
Ї є образ Степана. Адже вiн не може не усвiдомлювати власного холопства

Ї холопства
Їбоярина Стьопки
Ї, компромiсу iз власною совiстю, зневаги своєï гiдностi i честi. Трагiзм
становища Степана ще й у тому, що навiть таким вiрним прислужникам, як вiн, Москва
не вiрить, що вони завжди перебувають пiд пильним наглядом. Степан погоджується з
Оксаною у тому, що обох ïх доля
Їскарала тяжко
Ї чужиною, обох здушила
Їзмора
Ї, але не вистачило у них сили псремогги цей чужинецький тягар.






Схожі твори: