Головна Головна -> Твори -> Якби я був Лукашем…

Якби я був Лукашем…




Свiт драми-феєрiï Лесi Украïнки “Лiсова пiсня” наповнений героями двох
типiв
Ї людьми i мiфiчними iстотами, якi живуть поряд, спiлкуються, допомагають одне
одному i конфлiктують.
Лукаш
Ї людина. Вiн музично обдарований, iз уродженим почуттям прекрасного. Одного
теплого весняного дня хлопець грою на сопiлцi розбудив вiд довгого зимового сну
прекрасну лiсовичку
Ї Мавку. Зачарований ïï красою, вiн покохав дiвчину, але роздвоєнiсть
душi не дозволила Лукашевi зберегти це почуття.
Кохання
Ї це великий дар небес, який дається не усiм, а тiльки обраним. Мало хто може
похвалитися, що пережив це почуття i зберiг його на все життя. Часто-густо люди
плутають кохання з простим захопленням чи фiзичним потягом i гiрко розчаровуються,
коли все швидко минає. Якби я був Лукашем, то зумiв би розгледiти справжнє кохання
i не вiдпустив би його вiд себе. Жоднi умовностi не повиннi стати на завадi
справжньому почуттю. Треба оберiгати свою кохану вiд насмiшок, злого чи
необережного слова, виснажливоï фiзичноï працi, грубого побуту. Мавка
заради кохання покинула все, що любила найбiльше у свiтi: напоєне запахами квiтiв
i трав чисте лiсове повiтря, вiльне життя, своïх добрих друзiв i помiчникiв.
Вона стала носити грубий непривабливий одяг, жити в курнiй хатинi.

Покинула високе верховiття
I низько на дрiбнi стежки спустилась.
Мавка вiд щирого серця допомагала по господарству: пасла корiв, носила дрова,
садила городину, засiвала ниву, порядкувала в хатi i на подвiр’ï. Та мати
Лукаша була невдоволена. ïй не подобалась невiстка, i стара жiнка на кожному
кроцi намагалася зачепити ïï недобрим словом, обмовити перед сином. У
цiй ситуацiï справжнiй мужчина повинен був розвести жiнок. Матiр запевнити,
що вона назавжди залишиться його найдорожчою людиною, а для своєï сiм’ï
побудувати нову хату i жити з коханою дружиною. Не можна так просто вiдмовлятися
вiд почуття, яке розбудило весну, змiнило весь свiт i твою душу. Треба захищати
його, боротися за нього, iти наперекiр усьому, а не заглядатися на iншу, до
якоï так прихильно ставиться мати. А то може статися так, що iнша замiсть
очiкуваного багатства i добробуту принесе у клунках злиднi. Тодi не освячена
коханням хата стане пусткою, життя втратить свою принаду i перетвориться на убоге
животiння. Я б нiколи не допустив цього. Нехай би моя обраниця комусь i не
подобалась, нехай говорили б люди, що хотiли, але на мiсцi Лукаша я б цiнував
найпрекраснiше почуття, яке здатне i вовкулаку перетворити на людину. Кохання
треба берегти, цiнувати й оберiгати, i тодi воно наповнить життя сенсом, радiстю
i щастям.






Схожі твори: