Головна Головна -> Твори -> Фемiнiзм у творчостi Лесi Украïнки

Фемiнiзм у творчостi Лесi Украïнки




Кожен з нас хоч раз у життi мрiяв про те, щоб знайти вiдповiдь на питання, що не
дає спокою. Для жiнок серед важливих та особливо актуальних проблем сучасностi
одним з найважливiших та найцiкавiших є з’ясування: чому жiнку споконвiку вважають
iстотою, що повинна пiдкорятися чоловiковi?
Справа в тому, що з давнiх-давен iснували культурно-iсторичнi ряди, що включали
елементи жiночого i чоловiчого, якi спираються на опозицiю “природа

Ї культура”, ïхня наявнiсть передбачає iснування цiннiсних орiєнтацiй i
установок, “сформульованих так, що все, що визначається як “чоловiче” або
ототожнюється з ним, вважається позитивним, значним i домiнуючим, а те, що
визначається як “жiноче”
Ї негативним, вторинним i субординованим. Це стосується не лише метафори “природа

Ї культура”, але й таких метафор, як “чуттєве”, “тiлесне”, “грiховне” на противагу
“рацiональному”, “духовному”, “божественному”.
Але все ж таки жiнка не була б жiнкою, якби змогла мовчки дивитись на таку
несправедливiсть. Довго вона терпiла i мирилася зi своïм положенням. Але
настав час
Ї i вона вибухнула.
Менi здасться, що фемiнiзм
Ї це вiзитна картка всiх сильних i впевнених у собi жiнок. Далеко позаду
залишилась тi часи, коли жiнка була нiчого не варта, тому що вона

Ї тiльки вiдголос чоловiчоï плотi. Настав час, коли “маленька i слабка
iстота” вибухнула
Ї i явилася перед нами в образi могутньоï i безстрашноï амазонки, яка
приготувалася виборювати своє право на iснування. Вона починає посуватися у
своïй боротьбi все вперед i вперед
Ї i створює масовий рух жiнок за утвердження жiночих цiнностей та iдеалiв. Створює
фемiнiзм (вiд лат. femina
Ї жiнка).
Звичайно, менi б хотiлося бiльш детально розповiсти про кожну жiнку-фемiнiстку,
але треба вiддати належне тим, хто стояв на засадах фемiнiзму, хто пiдняв свiй
голос за нього. Серед цих постатей особливу увагу привертає Леся Украïнка

Ї жiнка-фемiнiстка надзвичайноï сили волi, якою стала з перших хвилин свого
народження. Тому розповiдь далi пiде про неï.
Леся Украïнка однiєю з перших стає на засадах змiщення аrцентiв щодо
положення жiнок в нашому суспiльствi. Вона доводить те, що жiнка вiльна обирати
свiй шлях самостiйно. Леся стає жiнкою-письменницею. Те, що Леся Украïнка
поставила себе в один ряд з чоло-вiками-лiтераторами, на нашу думку, було вже
першим ïï кроком на фемiнiстичну стезю. Отже, вибiр зроблено. Далi пiде
про неï.
Леся Украïнка вiдбулася як жiнка-фемiнiстка. ïï фемiнiзм заслуговує
на докладний аналiз i вивчення, що спробую зробити далi.
У своïй творчостi видатна фемiнiстка Леся Украïнка вiдкинула
патрiархальний християнський мiф апостола Павла. ïï цiкавили тi (хай i
досить вузькi) рамки, тi обставини, в яких жiнка могла не прийняти нав’язуваного
патрiархальною громадою статусу “iншоï”, вторинноï, мала достатньо сили,
щоб вiдстояти себе як особистiсть. На мою думку, Лесi Украïнцi вдалося
позбавити свою лiтературну жiнку тавра рабинi. Вона в авторки випросталася iз ярма
невiльницi, що iснувало в патрiархальному суспiльствi. Тому всi Лесинi
героïнi виявляють себе як сильнi iстоти, що мають власну точку зору, власну
думку i власне бачення свiту. Причому в бiльшостi випадкiв жiноче свiтосприймання
контрастує з чоловiчим.
Я вважаю, що всiх героïнь Лесиних творiв можна розподiлити на три основнi
типи: жiнка
Ї “тiнь”, жiнка
Ї “жертва”, жiнка
Ї “принцеса”. Хто ж iз жiночих образiв авторки може бути вiднесений до цих типiв?
Спробуємо розiбратися.
Отже, перед нами жiнка
Ї “тiнь”. Яка ж вона? Вже сама семантика слова “тiнь” наштовхує на думку, що така
жiнка є якимсь тихим, спокiйним, беззахисним створiнням, що непевно крокує за
своïм чоловiком, дивлячись йому у спину. I крiм цiєï чоловiчоï
спини ïй не видно нiчого
Ї нi свiту, нi iнших людей. Для неï iснує тiльки ïï чоловiк, якому
вона вiддає себе повнiстю, не маючи бажання на самостiйне iснування, на своï
власнi (а не чоловiчi!) думки й переконання. Бо вона
Ї чоловiча тiнь, що iснує тiльки в позицiï “пiсля чоловiка”. Але в Лесi
Украïнки жiнка
Ї “тiнь” семантично переосмислюється i перетворюється. Вона стає зовсiм iншою,
зберiгаючи тiльки одну рису вiд своєï первiсноï семантики. Ця риса
полягає в тому, що така жiнка й дотепер не змогла загасити в своïй душi
струмiнь величезного кохання до чоловiка. I саме це змушує ïï iнодi
вести себе як тiнь. Але ця жiнка вже переродилася. Вона тепер не iстота, якiй
чоловiк нав’язує своï думки й переконання. Вона тепер
Ї Жiнка, що здатна мислити самостiйно i самостiйно обирати свiй шлях. Вона тепер
бачить свiт у власному ракурсi, i нiщо, навiть коханий чоловiк, не зможе вплинути
i змiнити цей ракурс у своєму напрямку.
Метафора “тiнi” присутня в “Одержимiй”. У Гетсиманському саду, в моменти
найбiльшого страждання Месiï та його молитви “про чашу”, Мiрiам, вiдкинена
Месiєю, чується “тут же, поруч, та я нiма, як мур оцей, не видна, як сяя тiнь,
так, мов я не людина, так, наче в мене i душi нема…” Так, Мiрiам була закохана в
Месiю i задля нього ладна була пiти на будь-якi жертви. Але коли Месiя вимагає
ïï зректися не лише ближнiх, не лише земних благ, але “зректися себе”,
власноï iндивiдуальностi, що для Мiрiам неможливо, то вона виявляє себе
сильною iстотою, вiдмовляючись вiд цього. Таким чином, бачимо, що героïня
Лесi Украïнки лишила право остаточного вибору за собою, ï в наших очах
вона постає мужньою, безстрашною i, безумовно, сильною особистiстю.

Як тип жiнки
Ї “тiнi” можна розглядати i Мавку з драми-феєрiï “Лiсова пiсня”. Мавка, як i
Мiрiам, палко кохала, але (на вiдмiну вiд Одержимоï) кохання Мавчине було до
земного чоловiка. Вона знаходить свою любов в обличчi Лукаша, якому тепер ладна
бути i служницею, i рабою тiльки заради того, щоб Лукаш поглянув на неï
такими самими закоханими очима. Так, Мавка стане тiнню Лукаша, тiльки б вiн нiколи
не покинув i не зрадив ïï. Цi факти, здавалося б, говорять про те, що
Мавка
Ї слабка, пуста iстота, яка не варта того, щоб вважатися тiєю жiнкою, що стала на
один щабель з чоловiком. Але я зумисне випустила тi факти, якi доводять зовсiм
протилежне. Отже:
1. Мавка перша зiзнається Лукашевi у коханнi, тим самим ламаючи закоренiлу
традицiю, за якою першим обирати повинен чоловiк.
2. Мавка, як рiдкiсно сильна жiнка, змогла пробачити Лукашевi зраду, зберегти своє
кохання i навiть простягнути руку допомоги пiсля Лукашевого вiдречення вiд
неï.
3. Мавка знаходить в собi сили, щоб переродитися i народитися як Вiчна Жiнка. I
тут вона знову уподiбнюється до “тiнi”. Але вже не Лукашевоï тiнi, а тiнi як
уособлення переходу в новий свiт, свiт Вiчноï Жiнки.
З цього виходить, що Мавки має повне право на визначення себе як сильноï
особистостi, кохання якоï i допомагає ïй в цьому.
Другий тип Лесиноï жiнки
Ї це жiнка
Ї “жертва”. Хто вона? Це жiнка, яка в першу чергу готова на самопожертву в iм’я
любовi. Вона прагне подолати неповноту, вториннiсть жiночого iснування в
патрiархальному суспiльствi. I щоб довести, що вона
Ї повноправний член його, вона обирає шлях жертвування собою. Врештi-решт стає
очевидним той факт, що ця жiнка справдi має надзвичайну силу волi, бо вона виживає
в створених нею самою обставинах, якi є далеко не кращими за тi, в яких могла б
жити ця жiнка, якби не принесла себе в жертву.
Згадаємо хоча б Оксану з драматичноï поеми “Бояриня”. Першою ïï
жертвою стає жертва власними iнтересами, власною любов’ю до Украïни заради
кохання. Щоб бути зi Степаном, Оксана поступається своïми симпатiями,
бажаннями й уподобаннями, поступається всiм тим, до чого встигла прив’язатися i що
полюбила всiм серцем. Оксана жертвує своïми моральними принципами, щоб Степан
не потрапив у царську “немилiсть”. Вона повинна давати себе цiлувати боярам, що
приходять до ïï чоловiка. Тiльки заради того, щоб на Степана не пала
нiяка пiдозра, що його дружина пiдтримує зв’язки з Дорошенком, i щоб це в свою
чергу не обернулося проти нього, Оксана погоджується на бездiю i мовчання.

UBN Отже, ця на перший погляд слабка жiнка, що вмирає вiд туги за рiдним краєм на
чужинi, має ще й стiйкий, залiзний характер. Вона знаходить у собi сили, щоб
пожертвувати найдорожчим, що в неï є, заради iншоï людини. На це
спроможна тiльки сильна натура.
Бiльш “возвишену” жертву приносить одна з героïнь “Камiнного господаря”

Ї Долорес. Вона змушує свою душу нести одвiчне каяття за очищення душi
ïï коханого
Ї Дон Жуана. Долорес знаходить екстатичну втiху в саморозп’яттi, в спокутуваннi
чужих грiхiв. Вона жертвує собою, щоб повернути Дон Жуановi не надто цiннi для
нього королiвськi привiлеï. Ця дiвчина жертвує собою не лише для того, щоб
добути коханому королiвське прощення (вона знає, що лицар волi не надто того
потребує i не надто високо поцiнує), але для того, щоб порятувати грiшну душу Дон
Жуана всупереч його власному бажанню. Долорес робить вибiр за нього, вона силомiць
нав’язує йому певнi моральнi норми й зобов’язання, якi вона (а не вiн!) вважає
достойними. У такiй ситуацiï пасивним об’єктом виступає чоловiк, а жiнка,
попри традицiю, суб’єктом активноï дiï.
Пiдводячи пiдсумок, слiд сказати, що Долорес змогла, хоч i цiною тяжкоï
жертви, подолати силу патрiархальноï традицiï, оте всемогутнє “годиться

Ї не годиться”, яким завжди докоряють жiнцi.
Третiй тип жiночих персонажiв Лесi Украïнки
Ї це тип жiнки
Ї “принцеси”. Вiн увiбрав у себе представниць вищих верств населення. Причому вони
є такими не тiльки внаслiдок свого “високого” походження, а ще й тому, що мають
душу принцеси, ведуть себе як вищi iстоти, якi нi в якому разi не опустяться до
того, щоб стати чоловiчою тiнню або принести себе в жертву заради кохання. Вся
ïхня жiноча сила виявляється в прагненнi “високостi”, в жаданнi незалежностi,
а також в бажаннi пiдкорювати iнших собi.
Отже, нашi “принцеси”
Ї це Анна з “Камiнного господаря” i Кассандра з однойменноï поетичноï
драми. Обидвi представляють вищi верстви населення.
Але “високiсть” цих героïнь рiзна. Так, високiсть Кассандри

Ї це насамперед “високiсть” ïï думок i слiв. Вона володiє даром
пророкувати майбутнє. Слово Кассандри
Ї пророчицi має особливу вагу, воно пройняте палким пророчим iдеалiзмом,
жертовновiзiйним, сугестивним iррацiоналiзмом. Це дає повне право стверджувати, що
слово Кассандри, ïï думки, думки жiнки-вiщунки
Ї “вищi”, тому що вони пiшли набагато далi, нiж думки i слова людськi, бо вони
пов’язанi не з теперiшнiм, а з майбутнiм. А це майбутнє розташовано в iєрархiчнiй
системi набагато вище за теперiшнє.
“Високiсть” Анни зовсiм iнша. Це насамперед “високiсть” натури. Порiвняно з
бiльшiстю жiнок Анна сильна, горда, незалежна, самостiйна натура, яка хоче досягти
успiху, слави i влади, використовуючи усталенi суспiльнi форми i структури,
змушуючи iнших служити ïï власним iнтересам. Отже, ця героïня
пiднялася, “возвисилася” над практично всiма жiнками, для яких єдина цiль життя

Ї бути покiрною рабинею свого чоловiка, тобто якi є натурами слабкими. Анна ж хоче
чогось досягти в цьому життi, вона виявляє себе сильною
Ї саме в Цьому криється “високiсть” ïï натури порiвняно з натурами жiнок

Ї рабинь чоловiкiв, що не мають достатньо сил, щоб вирватися з пут одвiчного
рабства.
Бiльше того, у стосунках з Дон Жуаном Анна бере на себе чоловiчу роль.

Анно!
Я досi вас не знав. Ви мов не жiнка,
I чари вашi бiльшi вiд жiночих!
Ї
каже Дон Жуан.
З усього сказаного можна зробити висновок, що фемiнiстичнi iдеï Лесi
Украïнки знайшли своє вiдображення в ïï жiночих образах. Всi вони,
незважаючи на слабкостi, якi є в кожноï з героïнь iндивiдуальними,
все-такi увiбрали в себе тi фемiнiстичнi зернини, що посiяла в них письменниця.
Жiнки Лесi Украïнки
Ї натури сильнi, i кожна з них по-своєму прагне подолати вториннiсть жiночого
iснування в патрiархальному суспiльствi.






Схожі твори: